Дід Мороз і Снігурка подарують маленьким лучанам лапландську цукерку
«У Лапландії, де живе Дід Мороз, росте величезний горіх. І його плоди не звичайні, а з бажаннями. І от саме під Новий рік ці горіхи дозрівають і падають.
«У Лапландії, де живе Дід Мороз, росте величезний горіх. І його плоди не звичайні, а з бажаннями. І от саме під Новий рік ці горіхи дозрівають і падають. Їх дбайливо збирають ельфи та складають у торбу Дідові Морозу. А той розносить чарівні горішки діткам». Таку казку вигадала лучанка Ольга Кравчук. Невдовзі разом із чоловіком подарують її усім малюкам, до яких планують завітати, адже у них відповідальні ролі Діда Мороза та Снігурки.
— Склали програму, та не стандартну, — розповідає Оля. — Також презентуємо від себе невеличкі подаруночки. Я робила чарівні горішки: виймала середину в звичайному волоському, клала туди папірець із побажанням, склеювала половинки та розмальовувала золотою фарбою. Виходить золотий горішок із бажанням. Плюс солодощі. Й усе це загортаю в таку велику «карамельку», на якій написано: «Лапландська цукерка, виготовлена в резиденції Діда Мороза». І склад зазначено: «чарівний горішок бажань і цукерочки щастя». Робимо це, щоб діти справді повірили в казку, в те, що Дідусь Мороз існує. Йдучи додому, даруємо цю цукерку та кажемо: «Потім ви розіб’єте чарівний горішок, і бажання збудуться».
Дитина розіб’є горіха, дістане папірець, прочитає і знатиме, що її чекатиме цього року. Наприклад, може бути написано, що матиме у прийдешньому році багато нових друзів, посмішок, подарунків тощо.
На фото: Ольга та Вадим Кравчуки в образі Діда Мороза та Снігурки
Вітальна програма розрахована на 15 хвилин. Попри те, що замовлень багато, Ольга переконує, що від такої роботи отримує лише задоволення, адже «дарувати малечі казку й радість не важко».
Крім того, досвід роботи з дітьми у подружжя Кравчуків уже є. Як зізналась Ольга, ще торік улітку вони з чоловіком вирішили узятися за оформлення весіль. Закупили всі необхідні матеріали, та бізнес не пішов, замовлень не було, тож довелось усе розпродувати. Невдовзі після цього на російському сайті побачили костюм панди на повен зріст, який дозволяє актору вільно рухатися.
— Вбрання нам дуже сподобалося, почали шукати можливості, як його купити. Було ризиковано, адже мусили спочатку надіслати гроші, а потім чекати на костюм. А він дуже дорогий, має спеціальну вбудовану турбіну, що качає повітря. Повірте, це не одна та навіть не десять тисяч гривень. Потім чоловік їздив у Київ: там є організація, що займається ляльками на весь зріст. Учився, як у костюмі ходити, танцювати. У великих містах розваги з аніматорами дуже популярні, їх замовляють на різні корпоративи, у нас поки що це новинка. Ми дали оголошення, і нашу панду також замовляли: хто на весілля, хто на ювілей. Був випадок (сміється. — Авт.), що дзвонять і запитують:
— Ви здаєте в оренду панду?
— Так, — кажу.
— А що вона робить?
— Танцює, співає та людей зустрічає.
— А де вона у вас живе?
— На балконі.
— А що їсть?
І тут я розумію, що люди, які телефонують, подумали, що ми здаємо в оренду живу тварину. Ми тоді довго з чоловіком реготали.
Потім подружжя Кравчуків придбало інші костюми: Губки Боба, Лунтика, Лева Алекса з «Мадагаскару», Маші та Ведмедя.
На фото: Діти дуже люблять Губку Боба
— Малюки люблять ці мультики, й ми вже робимо цілі програми на дитячі дні народження, — веде далі Ольга. — Костюми якісні та дуже схожі на мультяшних персонажів. Тож діти засипають запитаннями: «А ти справжній?», «А чому ти такий великий, а по телевізору маленький?». От був чоловік Лунтиком на дні народження, а котрийсь із малюків питає: «Чому в тебе губа не ворушиться?». На костюмі ж вона просто намальована. А той відповідає: «Я ж із Місяця, а тому не такий, як усі. Через це й не ворушиться».
Зі своїми костюмами Ольга та Вадим Кравчуки беруть участь у різних благодійних заходах, відвідують дитбудинки.
— Там також дітки, і вони теж хочуть побачити щось нове, порадіти, — пояснює Ольга.
Ми поцікавилися, хто Ольга та її чоловік за фахом, адже їхня сьогоднішня зайнятість вимагає акторської майстерності.
— Головне — любити дітей і віддавати їм душу, тоді все вийде, — пояснює Ольга. — А за освітою я перекладач, хоча за покликанням (задумалась. — Авт.)… люблю те, що роблю тепер. А мій чоловік за фахом мав би ремонтувати техніку, та зараз ось навчився класти підлогу. Проте це лише підробіток. Та й організація дитячих свят і новорічні привітання — також як підробіток.
На фото: Щоб керувати цією лялькою, Вадим Кравчук проходив спеціальне навчання
