Для біженців Україна — стартовий майданчик у Європу

В Україні є кілька пунктів, де перебувають іноземці, які в результаті військових і міжетнічних конфліктів, політичних репресій, стихійних лих та інших факторів змушені були покинути свої домівки у пошуках кращого життя за кордоном. Їх називають біженцями. Як вони потрапили в Україну, як тут живуть, що їх турбує, дізнавалася кореспондент «Відомостей», відвідавши пункт тимчасового розміщення біженців у Мукачевому, що на Закарпатті. Варто зазначити, він, на відміну від того, що у Журавичах на Волині, — відкритого типу. Тут немає охорони, і люди можуть будь-коли виходити у місто, діти навчаються у місцевих школах.

Тобто у цьому пункті немає нелегалів: його мешканці або вже отримали статус біженця, або подали заяви до міграційної служби з проханням про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.

— З 2007 року, відколи почав діяти пункт, тут побувало близько 900 осіб із 22 країн світу, — розповідає заступник директора цього закладу Петро Росола. — І приблизно одна третина з них — неповнолітні.

Сьогодні тут мешкає 56 осіб із восьми країн світу. Найбільше людей із Афганістану, Сомалі, Єгипту, Сирії, Іраку.

— За законом, — розповів Петро Росола, — у пункті вони можуть перебувати рік, але у разі невирішення питання за заявою термін продовжується.

Як пояснив посадовець, заяви розглядає Державна міграційна служба. Вони бесідують із кожним мігрантом, розпитують про причини втечі зі своєї країни, з’ясовують, чи не обманює, а потім визначають, чи підпадає ця людина під категорію, щоб отримати додатковий захист в Україні чи статус біженця.

— Якщо їм відмовляють у такому статусі, вони повинні протягом семи днів виїхати з нашої країни, цим займається міграційна міліція, — продовжує Петро Петрович. — У грудні буде п’ять років, як у нас живе сім’я з Сирії — мати і п’ятеро дітей. Двоє старших уже закінчують 10-й клас. Сім’я Маруфі з Афганістану, де семеро дітей, мешкає у нас чотири роки. Є сомалійка, яка потрапила сюди ще неповнолітньою. Вона уже має статус біженця, тут вийшла заміж, народила двох дітей. До речі, отримує на них допомогу, яка передбачена нашим законодавством, хоча діти не є громадянами України.

Загалом люди, які одержали статус біженця, користуються всіма тими правами, що й наші громадяни, крім виборчого й права служити у війську. Однак залишитися в Україні, зокрема в Мукачевому, бажають одиниці.

— В основному всі стараються потрапити у Європу, — пояснює Петро Росола. — На побутовому рівні володіють англійською, тобто вже підготовлені до виїзду.

— Чи можна стверджувати, що біженці Україну використовують як коридор у Європу? — цікавимось у співрозмовника.

— Я не буду спростовувати чи заперечувати це, — каже Петро Петрович. — Однак не виключаю, що ми для них є стартовим майданчиком для подальшого переходу в Європу.

У притулку зустріли 16-річного Алі з Сомалі. Він сидів за комп’ютером. Люб’язно погодився показати свою кімнату, де мешкає ще з двома хлопцями. Тут він живе уже півтора року. Запитуємо, чи не страшно було самому вирушати у далеку дорогу.

— Страшно, — відповідає ламаною російською. — Три месяца был в Одессе, потом тут. Но я хочу в Европу, там мои друзья, тут не интересно: только кушать, учиться... Гулять я редко хожу.

До речі, мешканці пункту їсти собі готують самі, на продукти їм виділяють по 15 гривень на одну особу кожного дня. На території є теплиця, в якій вирощують овочі. Медичне обслуговування для них безкоштовне.

Питання ж виїзду в Європу вирішує Управління Верховного комісаріату ООН у справах біженців. За час існування пункту в Мукачевому одинадцятьом сім’ям вдалося офіційно переїхати до США, Швеції, Португалії.

Маруфій Саїд Муртаза у Мукачевому живе з сім’єю з восьми осіб. Брат хлопця поїхав у Одесу на роботу, Муртаза ж працює тут. Складна ситуація в Кабулі та смерть батька змусили сім’ю шукати кращої долі. За рік хлопець вивчив російську і добре нею розмовляє, трохи знає українську. «В Мукачевому ми три роки, тут добре. Місцеві по-різному до нас ставляться: хтось добре, а хтось — ні, але так у всіх країнах», — каже Муртаза.

Живе у пункті й хлопець із Ірану, він спортсмен, грає за місцеву команду «Метеор». Запрошували його й у ФК «Закарпаття». Проте за вищу і першу ліги не може виступати, бо не має всіх документів, щоб підписати контракт. Однак він усе-таки мріє про кар’єру професійного футболіста в Україні.

На фото: Зараз тут мешкає 56 чоловік

Як пояснив Петро Росола, є домовленості з центрами зайнятості про допомогу в пошуку роботи мешканцям пункту, та на заваді часто стає мовний бар’єр.

— Але вони тут вчать українську або російську, також англійську, — каже Петро Петрович. — У наших школах можуть отримати сертифікат про закінчення середнього навчального закладу. Цього року семеро навчаються в автошколі, скоро матимуть водійські посвідчення. Чоловік зі Шрі-Ланки отримав від служби зайнятості одноразову допомогу по безробіттю для відкриття власної справи. Написав бізнес-план і зараз у Мукачевому торгує чаєм, який йому постачають із батьківщини. Продукція дуже високої якості.