Володимирські волонтери за короткі терміни справлялись із непідйомними завданнями

У середині березня, коли Росія щойно захопила Крим і в Україні тільки-но починали готуватися до захисту східних областей, підприємці у Володимирі-Волинському вирішили ставити на ноги українську армію. Небайдужі чоловіки взяли під свою опіку 51-у окрему механізовану бригаду. Розпочалось усе з ремонту військових автомобілів, а уже за чотири місяці активісти назбирали для волинських бійців понад чотири мільйони гривень.

— 16 березня на вічі у Володимирі-Волинському мене дуже вразила фраза одного промовця, який сказав, що якби на мітинг прийшов командир 51-ї бригади, він би дав йому по морді, бо армія в розваленому стані. Ми з Олексієм Панасюком подумали, що, може, перед тим, як бити морду комбригу, спершу варто запитати, чим йому допомогти? Того ж дня поїхали та запропонували свою поміч, — пригадує Костянтин Зінкевич.

Волонтер повідав, що попервах військове керівництво думало, що вони із хлопцями жартують. Але за один день волонтери полагодили кілька автомобілів, ще через трохи вже сотні активістів приходили і допомагали ремонтувати техніку.

— От із цього малого все почалось, а зараз у 51-у бригаду підтягнуто понад чотири мільйони гривень, — каже активіст. — Спочатку ми на своєму ресурсі трималися. Та коли кожен із сімейного бюджету вийняв близько п’яти тисяч доларів, зрозуміли, що самі не потягнемо. Тож ініціювали збір коштів, почали працювати з бізнесменами. Декому доводилося «роз’яснювальну роботу» проводити, аби допомагали армії. А то ті, хто шкодував грошей, пускали в місті чутки, начебто в бригаді крадуть паливо та харчі.

Волонтери розповідають, що спочатку приємно дивувалися, коли під час благодійного концерту вдавалося зібрати 19 тисяч гривень, тепер же можуть спокійно замовити чотири тепловізори по 50 тисяч гривень, бо впевнені: гроші зберуть.

— Учора на Світязі купую пончики в бабусі, зачепили кількома фразами війну — і от вона вже дає 100 гривень, приносить трилітровий слоїк сала і ще три банки консервації, — ділиться пан Костянтин. — Ті, хто хоче допомогти, звертаються до нас і запитують, як це можна зробити. Ті, хто не має грошей, просто залучають людей до збору коштів, поширюють інформацію. Практично кожен може дати харчі, які є в льосі чи на присадибній ділянці.

Команда володимирських активістів складається з 20 осіб. Завдяки особистим контактам вони підтягнули інженерів із Києва для налагодження радіозв’язку на військовій техніці, зуміли домовитися про доставку кровоспинних препаратів із Ізраїлю та навіть Москви. За вкрай короткі терміни хлопцям доводилося вирішувати, здавалось би, непідйомні завдання. Так, за кілька днів по всій Волині вони нашукали дві тисячі літрів дистильованої води для танкових акумуляторів. Лише за добу роздобули 120 кубів лісу та нашвидкуруч майстрували ліжка, щоб мобілізованим у бригаду було на чому спати. За це вони неймовірно вдячні всім, хто так швидко відгукувався на їхні прохання.

— Зараз ми постійно збираємо передачі та веземо їх хлопцям на Схід, — розповідає Зінкевич. — Кожен із нашої команди вже був там по кілька разів. Після поїздки туди люди дуже міняються. Хоч у дорозі траплялися моменти, коли було дуже страшно, ми не надто думаємо про власний страх. Адже ставимо собі доволі просте запитання: а як тим, хто зараз під обстрілами «Градів», наскільки безпечно їм? Маршрут ніколи не планується з точки А в точку Б, намагаємося зробити його максимально безпечним. Є такі точки, куди доїхати не можемо, тож, довізши вантаж до блокпостів, передаємо його через військових.

Не покладаючи рук хлопці працюють на благо армії й зараз. Як розповідає Олексій Панасюк, сьогодні перед ними вже зовсім інші завдання — ведуть переговори про придбання безпілотних літачків та купують військовим автомобілі.

— Зараз уже змінилася війна, — каже Олексій Панасюк. — Коли на початках стріляли зі снайперських гвинтівок та автоматів, то тепер стріляють пушки, міномети, «Гради». А тут уже бронежилет не рятує. Війна вийшла на інший рівень, ми вже переорієнтувались і намагаємося переорієнтувати людей, що сидять у кабінетах. На сьогодні вже стоїть потреба у професійних приборах нічного бачення. Часом краще не купити 10 пачок макаронів, а дати тих 100 гривень на придбання тепловізора, котрий захистить блокпост на півтора кілометра. А це означає, що заздалегідь можна врятуватися від обстрілу гранатометом, тож і бронежилет не згодиться. Так само потрібні радіостанції. Шукаємо невеликі безпілотні літачки, що можуть вести розвідувальну роботу, але один такий коштує щонайменше 12 тисяч доларів. Зараз маємо працювати на випередження.

До слова, вже створено сайт Володимир-Волинської 51-ї ОМБР — brigada51.com. Там вказані всі потреби військових на цей час, ведеться статистика зібраних коштів, можна дізнатися контакти для перерахунку допомоги.