Ковельчани й далі потерпатимуть від запаху ветсанзаводу

Бо модернізація не на часі, головне — врятувати завод від закриття

Вже котрий рік поспіль ковельчани, які мешкають неподалік ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод», скаржаться на сморід та порушення санітарних норм заводу. Вони вимагають його закриття або реконструкції, щоб зменшити неприємні запахи. Чи реально вирішити ці питання, і до чого може призвести закриття цього підприємства, дізнавалися «Відомості».

Зі своїми проблемами ковельчани звернулися до депутата обласної ради Віктора Радчука. На одній із останніх сесій він оголосив запит, який підтримали інші депутати. У запиті йдеться про те, що завод щороку утилізує 3,5 тисячі тонн загиблих тварин та відходів тваринного походження. Підприємство потребує постійного оновлення технологічного обладнання, зокрема агрегатів по утилізації відходів, удосконалення системи збору та конденсування парогазових викидів. Микола Радчук попросив облдержадміністрацію вивчити це питання, провести консультації з керівництвом заводу та іншими спеціалістами, визначити суми які потрібно і вирішити питання про фінансування першочергових завдань направлених на поліпшення екологічної ситуації у місті Ковелі.

Зауважимо, що завод єдиний в області займається утилізацією та переробкою відходів тваринного походження, неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини у кормові додатки. Основними постачальниками сировини на ДП «Ковельський державний завод кормових додатків «Ветсанзавод» є переробні підприємства агропромислового комплексу Волинської області: ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», ТзОВ «ВМГІ», ПрАТ «Ковельські ковбаси», ТзОВ «Віра-1», ГОВ «Птахокомплекс Губин», ГОВ «Агідель» та інші.

Ми хотіли побачити, як працює завод і як вирішують на ньому питання екологічного збереження навколишнього середовища. Однак директор Тарас Корень не дозволив фотографувати підприємство і не побажав спілкуватися із журналістами, зауваживши, що сьогодні венсанзавод переживає не найкращі часи. Через проблеми, які виникли із-за боргу за оплату електроенергії там змушені були припинити прийом сировини. Однак він запевнив, що робить все можливе, аби не допустити закриття цього підприємства. Тому потрапити на територію заводу ми не змогли, але приблизно вже за 500 метрів й насправді стояв неприємний запах. І тут же поряд люди працювали на своїх огородах.

Як пояснив нам начальник відділу екологічного контролю Державної екологічної інспекції Волинської області Анатолій Франчак, вся справа в тому, що спочатку, як тільки завод побудували (1978 рік), він розташовувався  за межею міста Ковеля. З часом влада почала виділяти землю людям і санітарна зона, яка повинна була становити 1000 метрів, скоротилася до 450.

— Влада винна, бо виділяла ділянки в нормативно санітарних захисних зонах, — констатує Анатолій Андрійович. — Але завод розташований у промисловій зоні, він сусід очисних споруд Ковельського водоканалу. Два підприємства, від яких неприємний запах. Ми перевірки на підприємстві постійно проводимо. В останнє, коли заміряли викиди забруднюючих речовин в повітря, то перевищень не виявили. Наскільки відомо, санепідемстанція також проводила заміри на межі санзони, і також там перевищень не було. А щодо неприємного запаху, то  підприємство намагається покращити ситуацію — розробили проектну документацію по встановленню спеціальних установок із знешкодження речовин із неприємним запахом. Але власних коштів не мають, зверталися у Київ в Міністерство агрополітики. Я особисто скільки спілкувався з директором, він каже: я пишу листи, але відповіді не отримую. Якщо держава не виділить необхідних коштів, а це сума невелика — 200 тисяч, то зрушень не буде. Але сьогодні у підприємства ще й проблеми по сплаті боргів за електроенергію.

— До чого може призвести припинення діяльності цього підприємства? — цікавимося думкою Анатолія Франчака.  

— Його закриття може створити проблеми, адже це спеціалізоване підприємство, що займається утилізацією відходів від усіх основних виробників на території Волинської області. І якщо завод припинить діяльність, то підприємства будуть змушені десь шукати альтернативу. Найближче до нас спеціалізовані заводи знаходяться у Львівській області і в Костополі, доставка туди відходів вимагатиме більших витрат,  тому виникне ризик, що ці відходи можуть потрапити в навколишнє середовище. Тому, вважаю, що підприємство повинне працювати при всіх економічних негараздах.

На підприємстві ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» погоджуються з думкою спеціаліста екоінспекції.

— Закрити таке підприємство — це гріх, — каже інженер з охорони праці Іван Васьковський. — Але по всій Україні ці заводи проблематичні. Тому й ми вирішили шукати шляхи утилізації відходів інші. Наше підприємство має можливості для того, щоб вкладати гроші у реконструкцію і модернізацію, уже закупили два утилізатори, поступово дійдемо до того, що виробництво буде безвідходним. Але де діватимуть відходи дрібні виробники, у яких по 300- 200 кг відходів? Почнуть десь їх ховати в ліси...

За словами Івана Федоровича, раніше на Ковельський венсанзавод відвозили 80-100 тонн відходів щомісяця, тепер — 20-25.

Начальник управління ветеринарної медицини у Волинській області Богдан Лозинський зауважує, що схожим шляхом проблему намагаються вирішити на «Птахокомплексі Губин». Але є маса інших дрібних підприємств, що мають відходи. Загалом в області в рік створюється 8,5 тисячі тонн відходів тваринного походження, з яких 3,5 — переробляє Ковельський венсанзавод, решта — йде на корм. Тому, за його словами, закриття цього підприємства створить для області велику проблему, адже й худобомогильників зараз нема.

На запитання, чому цього року виникла критична ситуація на заводі і чи не пов’язано це з тим, що підприємство увійшло до складу Державного концерну «Укрветсанзавод», Богдан Лозинський відповів, що проблеми тут були постійно. Адже його фінансування йде з держбюджету і починається завжди пізно — у 2-му чи 3-му кварталі, відповідно відбувається накопичення боргів.

— Цього року частина заводів в Україні закрилася, — каже Богдан Васильович. — Волинська влада в свою чергу домовилася про реструктуризацію боргу. Заводи кормових додатків від початку створювалися як планово-збиткові підприємства і їх завжди дотувала держава. Крім того, їх було включено у перелік стратегічних, які не можна приватизовувати. Хоча у Європі такі підприємства або приватизовані, або працюють на госпрозрахунку і приносять прибуток бюджету, а не навантаження.  

Як теперішня обласна влада бачить вирішення цього питання і чи знайде у своєму бюджеті необхідні кошти для встановлення обладнання зі знешкодження відходів з неприємним запахом, «Відомості» поцікавилися у заступника голови облдержадміністрації Миколи Собуцького. За його словами, питання запахів — сьогодні не головне, бо стоїть проблема: чи бути взагалі заводу.

— Ми за те, щоб підприємство діяло в області. Не виключаю участі приватного капіталу в модернізації, однак віддати у приватні руки і забути — це не правильно. Я б хотів найти баланс інтересів. Але ще раз наголошу, поки що ми на етапі обговорення.