Басилашвілі: Ніякої ненависті до України всередині Росії я не спостерігаю

Актор переконаний, що «крики і верески» по телебаченню РФ викликані «турботою про Україну». «Якщо є турбота, значить, є і любов», — підкреслив Басилашвілі.

Наприкінці вересня минулого року знаменитий радянський і російський артист театру і кіно Олег Басилашвілі («Службовий роман», «Осінній марафон», «Вокзал для двох») відсвяткував 80-річчя. Більшість федеральних телеканалів РФ, друкованих та електронних ЗМІ в розмові з ювіляром намагалися уникати питань на політичну тему, тим більше що за кілька місяців до свого дня народження Олег Валеріанович дав низку інтерв'ю, що йдуть врозріз кремлівської пропаганди.

Інтелігент і демократ Басилашвілі засудив цькування Андрія Макаревича і заявив, що «певним силам в РФ вигідно нагнітати напруженість, говорити про те, що ми — в оточенні ворогів, що необхідно затягнути пояси, що багато чого не вистачає — і все через війну. Це дуже вигідно багатьом для того, щоб списати економічні провали».

В інтерв'ю виданню «Гордон» Олег Басилашвілі заявив, що незважаючи на події останнього року, росіяни «люблять і співчувають українцям».

«Артисти абсолютно не винні в тому, що відбувається в Україні, — вважає Басилашвілі. — Політика — політикою, але при чому тут мистецтво? Від артистів нічого не залежить, вони лише хочуть радувати вас своєю творчістю, поділитися своїм болем, сумом і радістю. Я не розумію, звідки такий розкол і бойкот.

Що стосується тих, хто підписав лист про підтримку позиції президента Путіна по Україні і Криму... У цих людей були різні мотиви, але я абсолютно переконаний, що запеклі суперечки і крики, які лунають у тому числі на федеральних телеканалах, зайвий раз підтверджують — росіянам Україна небайдужа. Правда, деякі ці крики і висловлювання носять екстремістський характер, а тому глибоко мені огидні.

Єдине, що я зараз точно знаю: на Донбасі відбувається вбивство ні в чому не винних людей. Це відповідь на постріли чи навмисний геноцид, як стверджує російське ТБ? Я переконаний, що не геноцид. Але в мене досі немає повної картини того, що відбувається, тому дуже важко робити висновки.

…Ніякої ненависті всередині Росії я не спостерігаю. Навпаки: люди дуже шкодують, що тепер розділені зі своїми братами умовним військовим кордоном. Ми звикли відчувати Україну як частину самих себе.

Звичайно, я відчуваю ворожнечу, яка виникла між нашими країнами. Але вона викликана не листом діячів культури, і навіть не заявами екстремістськи налаштованих товаришів, а виключно оскаженілою пропагандою як з одного, так і з іншого боку. На жаль, пропаганда сильно впливає на людей, що мало цікавляться політикою.

Повторюю: ніякої ворожнечі та ненависті до українського народу серед своїх друзів і знайомих я не бачу. Навіть якщо по російському телебаченню йдуть крики і зойки, мені здається, вони в якійсь мірі викликані турботою про майбутнє України. Якщо є турбота, значить, є і любов».