Ксенія Симонова: Є щось, що нерозривно зв’язує мої руки і пісок

Її піскову історію «Ти завжди поруч» подивилися 25 мільйонів відвідувачів на «YouTube», і вона стала лідером переглядів в Україні. Своє мистецтво кримська художниця Ксенія Симонова представляла в Лондоні, Відні, Мюнхені, Парижі, Токіо, Давосі. В 2011 році Ксенія супроводжувала виступ Міки Ньютон на конкурсі «Євробачення». Сьогодні вона безкорисливо працює над анімацією на захист слонів для Всесвітньої екологічної організації. А від політичних замовлень Симонова відмовляється: «Партії часто пропонували працювати з ними за великі гроші. Проте я людина аполітична, тому не погоджуюся».

— Ксеніє, нам здалося, що в кулуарах «Євробачення» вас обділили увагою...

— Ви знаєте, я вдячна тим, кому подобається моя творчість, але вважаю, що вони не праві. Якби пісня була поганою, вона не зайняла б таку позицію. Четверте місце посіла Міка, а я прикрасила цей виступ. До того ж ніякої образи не було. Це все придумали. Я їхала на «Євробачення» не для того, щоб прославити своє ім’я.

— А навіщо ж ви тоді поїхали? Просто допомогти Міці чи показати свою творчість Європі?

— Ні те, ні інше. Я хотіла одного: щоб Україна була гідно представлена на конкурсі.

— А правда, що вас запросила на програму сама Опра Уінфрі?

— Правда, як і те, що я відмовилася. На той момент я саме працювала над роликом для модного дому «Діор». Але, можливо, в Опри я побуваю пізніше. У них шоу закривається через три місяці, тож іще є час.

— Кажуть, що ви з чоловіком ставите якийсь унікальний спектакль.

— Це правда. Заради цієї постановки я й почала займатися пісковою анімацією взагалі. І завдяки цьому ми познайомилися з чоловіком. Ми просто не хочемо поспішати з постановкою. Це серйозна театральна робота. Піскова анімація у ній зіграє одну з головних ролей. Я вважаю, що мені дуже пощастило з режисером і чоловіком. Це буде геніально, проте, певно, не дуже скоро.

— То вас із чоловіком познайомив... пісок?

— Так. Я тоді займалася танцями, і він зайшов у гості до мого тренера. Він тоді був редактором журналу та запропонував мені стати моделлю для обкладинки. А коли дізнався, що я художник, то каже: «Я придумав таку цікаву штуку. Давай спробуємо працювати з піском!». Потім я вже дізналася, що він влаштував цілий кастинг художників, багато з яких були відомими, а я стала першою, хто відмовився. Я зрозуміла, що ця техніка дуже хитка. Потім я довго думала. Приходила взимку на пляж, сипала пісок. І в якийсь момент зрозуміла, що готова спробувати. Я повернулася до нього в редакцію через півтора року. Ми спробували працювати з піском, і я зрозуміла, що є щось, що нерозривно зв’язує мої руки і пісок. Потім уже ми почали зустрічатися.

— А правда, що задумане шоу буде поставлено за вашим оповіданням?

— Ні, це вже інша історія. Театральна вистава буде за сценарієм мого чоловіка. А за моїм сценарієм уже рік знімається короткометражний фільм. Я там виступлю не тільки в якості художника, а й акторки. Я трошки експериментую в галузі прози. Сподіваюся, ми знімемо відео до кінця року.

— Ваш успіх надихнув молодих художників опанувати цю техніку, й багато хто відверто вас копіює...

— Я знаю, та їхні виступи ніколи не дивлюся через те, що не хочу засмічувати свій мозок. Я ніколи не дивилася чужі роботи: ні тих, хто з’явився раніше за мене, ні тих, хто пізніше. Тому що це рано або пізно штовхає на плагіат. У мене досить своїх думок у голові.

— Це правда, що ви попросили оголосити вас на «Євробаченні»: «Ксенія Симонова. Україна. Євпаторія»?

— Я завжди в райдері пишу, щоб мене так представляли. В цьому місті народилась і нікуди звідси не виїду. Мені доводиться бувати в багатьох країнах світу і скрізь чують про наше місто. Я його дійсно дуже люблю. Наше місто не раз було залите кров’ю: в XVI столітті, у Першу й Другу світові війни. У Євпаторії героїчний дух. До того ж у нас дуже творчі люди.

— Якщо вам набридне піскова анімація, є запасний варіант для реалізації ваших ідей?

— Згодом я буду освоювати щось нове, тому що будь-яка техніка скінченна. Поки мені досить піску, та я дала собі слово, що як тільки в мене зникне інтерес до нього, я цим більше не буду займатись. Я просто кину пісок.

— Чи є щось таке, про що ви дуже хочете сказати людям, але ще не встигли?

— Мене останнім часом турбує тема сирітства та ще дещо, що важко пояснити словами. От у нас є синочок, я його дуже люблю. Ми йому раділи з самого початку, його першому кроку, першому слову. А є діти, яким узагалі не були раді. Це дуже страшно. Я цій темі вже присвячувала свої виступи. І я хочу ще раз показати все це більш стиснуто й зрозуміло. Ця тема мене дуже хвилює. Звучить нерозумно та банально, на піску ж виходить значно краще, ніж на словах.

— Ксеніє, відкрийте нам секрет, як ви все встигаєте, адже у вас маленька дитина?

— Знаєте, мене дуже змінило материнство. Я взагалі вважаю, що все, що зі мною відбулось, я маю на увазі перемогу в шоу й інше, відбулося завдяки тому, що в мене є син. Коли я завагітніла, то не припускала, що дуже скоро стану заміжньою. Я йшла під вінець вагітною. Таке часто буває з дівчатами. І не варто в такій ситуації психувати й вбивати свою дитину, боячись за фігуру, кар’єру й творчість. От у мене все в порядку й з фігурою, і з кар’єрою, і з творчістю. Я точно знаю одне: можу бути прикладом матері, яка стала працювати після народження дитини. Боятися не потрібно. От мені дав Бог дитину, дав і на неї, та ще й стільки, що я можу допомагати іншим дітям.