Григорій Лепс: Восени проспіваю з Ані Лорак. А потім — з Вірою Брежнєвою»

Його біографія наче придумана бездарними піарщиками. Батько працював на м’ясокомбінаті, мати — на хлібозаводі. У школі Лепс учився погано, після неї загримів в армію, а відслуживши, почав пити та гульдибанити. Гроші заробляв, виступаючи в сочинських ресторанах. У Москву перебрався тільки в 30 років — вік для шоу-бізнесу критичний. У столиці підсів на наркотики. В 1995 році йому, висловлюючись блатною мовою, нарешті підфартило: пісня «Наталі» раптом стала всенародним хітом. Кліп на неї Лепс побачив лежачи в лікарняній палаті з діагнозом «панкреонекроз» — лікарі витягли його буквально з того світу. Та підсумок цієї історії сьогодні виглядає щасливо. Бо ж тепер Григорій Лепс — народна зірка. Його люблять за потужний голос і рідкісну харизму. Він — багатодітний батько. Має трьох доньок. А в травні минулого року в Григорія та його дружини Анни народився довгоочікуваний спадкоємець.

— Які поради даєте донькам?

— Старшій, Інзі, від першого шлюбу, вже нічого не раджу — їй 27 років. Вона доросла людина, працює в Лондоні. Я допоможу, якщо попросить про це, та лізти в особисте життя не стану. Молодші дівчатка ще малуваті: одній дев’ять років, а іншій чотири. Просто Єві, тій, що старша, кажу, що потрібно дивитися за Ніколь. Хочу, щоб вони з дитинства звикли піклуватися одне про одного.

— А ви строгий батько?

— Я б не сказав, тим паче, що рідко буваю вдома. А коли є нагода, то намагаюсь якомога більше спілкуватися з ними. Втім, іноді можу й прикрикнути з виховною метою.

— Про сина поки рано запитувати, а от дочки характером у вас пішли?

— Напевно. Приміром, у молодшенької, Ніколь, є якась неприборканість. Вихованням за великим рахунком займається дружина й робить це, по-моєму, майстерно. Я їй повністю довіряю. Та коли бесідую з дітьми, вона не втручається, лишень після розмови може зауважити, що я щось не те сказав або голосно крикнув. Із дітьми нам допомагає мама Анни. Моя мати живе в Сочі й рідко тут буває, а теща відвідує чи не щодня.

— У доньок є вокальні дані?

— Поки нічого не можу сказати про це, та, по-моєму, ні. Й слава Богу. Вони, щоправда, іноді наспівують мої пісні. Єва дуже любить Крістіну Орбакайте, а Ніколь подобається пісня, яку ми проспівали з Костянтином Меладзе. Вона чомусь називає її «Соррі, мамо».

— Незважаючи на різноплановість вашої музики, вас, як і раніше, часто відносять до шансону. Разом із такими виконавцями, як Стас Михайлов, Олена Ваєнга…

— Та Бог його знає, у які ряди мене краще записати. Особисто я не люблю цих стереотипів, намагаюся втекти, та мене в них постійно запихають. Особливо активно роблять це ті люди, які ніколи не були на моєму концерті й, думаю, не слухали мою музику! Я й сам не можу розібратися в тому, що роблю... (сміється — авт.). Щодо згаданих артистів, то я з ними знайомий: зі Стасом більше, з Лєною менше. Та ставлюсь однаково — з величезною повагою, бо ж вони зробили себе самі, пробили собі дорогу, хоча йшли досить довго.

Проте таки зуміли.

— А проспівати дуетом із Оленою Ваєнгою не бажаєте?

— Навряд чи це станеться. Лєні це не треба: вона — самодостатня людина, хороша співачка й роботяга. І явно не належить до тих молодих виконавців, які помилково думають, що якщо заспівають зі мною, то їм відкриється дорога у світ шоу-бізнесу.

— І все-таки ви любите співати дуетом. Хто складе вам компанію найближчим часом?

— Швидше за все, восени це буде Ані Лорак. Дуже хотів би заспівати з Вірою Брежнєвою — вона симпатична людина в усіх значеннях цього слова. Можливо, Костянтин Меладзе напише нам із Валерою ще якусь пісню — після «Оберніться» я тільки «за». До слова, багато молодих українських артистів мені по-справжньому подобаються. Наприклад, Йолка чи Джамала — не знаю, що там буде з нею далі, та вона — готовий матеріал, із якого можна зробити гарний бренд. Треба віддати належне: українська естрада вже перемогла російську за рівнем і якістю запису, відеокліпів, вокальних даних.

— Григорію, ви часто говорите, що змушені багато працювати, щоб забезпечити родину, хоча хотіли б менше гастролювати. То, може, врешті здійсните мрію: відкриєте антикварний магазин і житимете безбідно?!

— Так, відкрию магазин — й одразу стану мільйонером! Є, звичайно, антиквари, які досягли великого успіху. Та їх дуже мало. Це, скоріше, для душі. А сильно розбагатіти на цьому мені навряд чи вдасться: знання цієї справи є, а торговельної жилки немає. Загалом, мені потрібна людина, яка матиме всі необхідні для продавця антикваріату якості, — тоді й з’явиться антикварний салон імені мене.