Марія Яремчук розповіла про стосунки з братами і новий етап у житті

У новій літній фотосесії співачка приміряла сміливий образ, створений відомим українським стилістом Сонею Солтес. На обкладинці Марія з'явилася в незвичайному купальнику з луски.

У відвертому інтерв'ю виданню артистка поділилася історіями про хуліганське дитинство, а також розповіла, чому віддає перевагу чоловічому товариству і кого називає своєю кращою подругою.

Про дитинство:

У молодших класах я вела себе як хлопчисько. У школі і на вулиці дружила виключно з хлопчиками - разом ми тероризували всіх дівчат в окрузі! Я могла залізти до сусідів, зірвати їх малину і потім продати її. Або одного разу, пам'ятаю, знайшла на горищі нашого будинку скарбничку з карбованцями, і накупила на п'ять карбованців цілий мішок насіння. Потім ходила як дон Корлеоне по вулиці і роздавала його усім бажаючим. Загалом, я була шибеником.

Про дружбу:

Мені складно дружити з жінками. Набагато легше завжди було спілкуватися з чоловіками. Хоча у мене є три подруги - ще з давніх часів. І, звичайно, є такі жінки, які, так би мовити, досить самодостатні, щоб не оцінювати іншу як конкурентку. Таких я дуже поважаю, люблю і намагаюся з ними подружитися.

Про братів і сестру:

При всіх своїх успіхах і невдачах я дзвоню своїй найкращій подрузі - старшій сестрі Вірочці. Я їй все можу розповісти. У нас різні батьки, але одна мама. Ці відмінності нас настільки зближують ... Я - це вибух, вона - спокійна і впевнена стабільність. На жаль, я не можу подзвонити своїм зведеним братам по батькові, тому що ми не спілкуємося. Після смерті тата наші шляхи розійшлися. Ми не в сварці - просто між нами ніколи не було ніякого спілкування. Але я завжди цього хотіла. Вони моя гордість і я їх люблю. Я сподіваюся, що ми ще зможемо потоваришувати - я завжди готова відкрити свої обійми для них.

Про новий етап в житті:

Я завжди відчувала себе обмеженою. Ось є тато, і є я. Поруч. Я пишу пісні, виконую їх - і після мого концерту до мене підходять люди і кажуть: «Боже! Ось ваш батько ... » І це було б дуже приємно, якби я не була співачкою. Я розумію, що тільки зараз починаю скидати з себе залізні ланцюги, які на мене навішали моє прізвище і суспільство. Тільки зараз я починаю розкриватися. Все, що я робила до цього моменту, було зроблено через призму мого бажання сказати всім, що я не частина чого-небудь. Що я - цілісна одиниця.