Астрономи виявили справжню «Зірку смерті»

У спектрі зірки HIP68468 астрофізики знайшли докази страшного «злочину»: вона поглинула як мінімум одну, а може, і дві кам'янисті планети, які були схожі на Землю, ну або принаймні на Марс, повідомляє видання «Популярная механика».

Більшу частину відомостей про те, як формуються і розвиваються планетні системи, ми знаємо зі спостережень за нашою Сонячною системою. Щоб перевірити, чи всюди працюють закономірності, які земляни спостерігають навколо своєї зірки, учені вивчили 60 сонцеподібних зірок і планет між ними допомогою телескопа чилійської обсерваторії Ла-Сілья. Одна з них привернула особливу увагу астрофізиків: зірка HIP68468, здається, пожирає планети, які обертаються навколо неї. У спектрі зірки виявилося занадто багато для її розмірів і віку ліній літію — напрочуд рідкісного елемента в зоряних атмосферах, зате дуже поширеного на кам'янистих планетах на кшталт Землі або Марса. «Злочин» можна вважати доведеним: HIP68468 поглинула як мінімум одну планету своєї системи. 

«Це як якщо б ви побачили кішку, що сидить біля пташиної клітки, — пояснює Дебра Фішер, професор астрофізики в Єльському університеті, — якщо в кішки з рота стирчать жовті пір’їни, досить імовірно, що вона з'їла канарку».

Чи може наше Сонце одного разу повести себе так само, як «кровожерна» HIP68468, яку астрономи напередодні виходу нового епізоду «Зоряних воєн» назвали, звісно, «Зіркою смерті»? Навряд чи. Відомо, що через 6-7 мільярдів років Сонце перетвориться на червоного гіганта і поглине щонайменше Меркурій і Венеру. До Землі воно навряд чи добереться, хоча корона його стане так близько, що вся вода з поверхні нашої блакитної планети випарується, а камінь розплавиться. Крім того, вже в найближчі 1,5 мільярди років сонячна радіація вб'є все живе на Землі. 

Але раптово згоріти у власній «термоядерній утробі» Землі не загрожує. Планети, які наситили атмосферу HIP68468 літієм, впали в неї не через агресію зірки, а через нестабільність орбіт, яка призвела до того, що планети з кожним витком ставали все ближче світила. 

У Сонячній системі з орбітами все в порядку: у всіх планет від Меркурія до Нептуна вони стабільні і залишаться такими до кінця часів. Результати дослідження опубліковані в журналі Astronomy & Astrophysics.