Скандинавські вчені шукають способи боротьби з діабетом і ожирінням у генах бурих ведмедів
Вчені намагаються з’ясувати, як саме ведмедям вдається переживати довгі зими.
Учасники панскандинавського наукового проекту з вивчення бурих ведмедів, здійснюваного з 1984 року, сподіваються, що дослідження генома тварин дозволить вченим знайти нові способи боротьби з ожирінням, діабетом і хворобами серцево-судинної системи, повідомляє агентство FlashNord.
Вчені намагаються з’ясувати, які саме процеси, що відбуваються в організмі ведмедя на молекулярному рівні, дозволяють йому переживати довгі зими.
Як зазначає почесний професор Ольборзького університету в Данії Карен Веліндер, навесні ведмеді прокидаються від піврічної зимової сплячки майже такими ж сильними, як були восени. Людина ж, опинившись прикутою до ліжка на той самий строк, ризикує втратити до 90% м’язової маси. У лежачих хворих також виникає ризик появи пролежнів, утворення тромбів і розвитку остеопорозу, в той час як особливості ведмежого метаболізму дозволяють господарям північних лісів уникнути всіх цих проблем під час сплячки. Пульс тварини в цей період сповільнюється з 70 ударів у хвилину до 10, температура тіла падає до 30 градусів, а згортання крові знижується, що заважає утворенню тромбів.
«Багато людей, які страждають на ожиріння, мріють про те, щоб заснути на півроку і прокинутися, втративши 30- жиру, як це роблять ведмеді», — каже Веліндер.
За її словами, великий інтерес для вчених представляє відкритий кілька років тому специфічний білок, пов’язаний зі статевими гормонами. Його концентрація в організмі ведмедів під час сплячки підвищується в 45 разів, і, ймовірно, саме він допомагає звірам зберегти силу і здоров’я взимку. Цей протеїн також регулює чутливість тварин до інсуліну і дозволяє їм уникнути розвитку діабету при наборі ваги.
«Нам потрібно ще багато дізнатися про те, що відбувається, коли, нагулявши жир, ведмідь впадає в сплячку, а потім пробуджується від неї струнким і здоровим, — заявив агентству данський кардіолог Уле Фреберт, що працює в шведському Університеті Еребру. — У довгостроковій перспективі ці знання можуть допомогти нам створити більш ефективні лікарські засоби від діабету, серцево-судинних захворювань та ожиріння».