Учені: Горбаті кити виявилися захисниками морських ссавців

Відповідна стаття опублікована в журналі Marine Mammal Science, повідомляє «N+1».

Зоологи давно помічали, що кити-горбачі часто наближаються до інших морських ссавців, коли ті знаходяться в небезпеці, зокрема, коли на них нападають косатки. Така поведінка здається вкрай нерозумною, оскільки при цьому горбачі самі ризикують стати жертвами косаток: останні нерідко нападають на їхніх дитинчат і молодих особин. Навіщо горбачі взаємодіють з косатками подібним чином, до цих пір було незрозуміло. Автори статті вирішили з’ясувати характер і причини такої поведінки.

Вчені проаналізували всі відомі джерела з 1951 року по 2012 рік, які повідомляють про взаємодії горбанів з косатками, — всього 115 спостережень з усього світу. Усі взаємодії розділили на два типи в залежності від того, хто їх ініціював: косатка або горбань. Автори також враховували поведінку китів в момент взаємодії, кількість горбанів в групі, наявність у них дитинчат і стадну поведінку (коли до косатки наближаються кілька горбанів одночасно). Крім того, вчені враховували, до якого типу відносилися косатки: «резидентного» (рибоїдні) або «транзитноого» (м’ясоїдні), оскільки на ссавців нападають тільки м’ясоїдні косатки.

Виявилося, що в 57% випадків взаємодію ініціюють горбачі, незважаючи на те, що більшість косаток, включених в аналіз, були м’ясоїдними, тобто здатними напасти на них. У тих випадках, коли взаємодію ініціювали косатки, вони нападали в 85% випадків, причому завжди на дитинчат. У ті моменти, коли взаємодія ініціювали горбачі, косатки в 87% випадків нападали або їли інших тварин. При цьому лише 11 відсотків цих тварин були горбачами, а решта були представлені іншими видами китів, ластоногих і рибами. Більш ніж у половині випадків горбачі при цьому активно нападали на косаток, збираючись в групи з декількох особин. Іноді це дозволяло тваринам, які зазнали нападу, врятуватися від косатки. Цікаво, що в багатьох випадках горбачі долали відстань більше двох кілометрів, щоб наблизитися до косатки, і продовжували агресивно поводитися протягом довгого часу, часто довше години і в одному випадку довше семи годин.

Як відзначають автори, горбачі, приймаючи рішення наблизитися до косатки, початково реагують на їхні вокалізації, ще не бачачи, які тварини піддаються нападу. Оскільки відомо, що горбачі часто відганяють косаток, щоб захистити своїх дитинчат, можливо, що ті випадки, коли вони захищають інших тварин, — просто випадковий наслідок прагнення горбанів захистити своє потомство.

Однак цікаво, що, вже наблизившись до косатки, горбачі не припиняють взаємодію, незважаючи на те, що в більшості випадків тваринами, піддаються нападу, виявляються особини інших видів. І якщо захист тварин свого виду можна пояснити родинним відбором і внутрішньовидовим альтруїзмом, то захист тварин інших видів не має для горбанів ніякої очевидної користі. Виходячи з цього, автори припускають, що горбачі навмисно захищають інших тварин від косаток, демонструючи міжвидовий альтруїзм.