Юрій Лукашик: Наші інженерні війська і зруйновані мости відбудовують, і міни знешкоджують

Сьогодні важко уявити ведення будь-яких бойових дій, не кажучи вже про широкомасштабну війну, без інженерних військ. Адже вони здатні виконувати найскладніші завдання, які вимагають спеціальної підготовки особового складу. Події, що відбуваються на сході країни, де Збройні сили, інші військові формування протистоять російсько-терористичній орді, зайвий раз у цьому переконують. Про їхнє сьогодення, участь у антитерористичній операції ми попросили розповісти полковника Юрія Лукашика — начальника інженерних військ Збройних сил України — начальника Центрального управління інженерного забезпечення Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України, уродженця с. Ворокомле, Камінь-Каширського р-ну.

— Неоголошена війна, яку Росія веде проти України, стала найсерйознішим випробуванням для усього особового складу наших військ за останні 24 роки, — говорить Юрій Петрович. — Наприклад, нашим фахівцям доводиться не лише проводити фортифікаційне обладнання районів та рубежів військ та знешкоджувати залишені терористами розтяжки, міни, інші боєприпаси, що не вибухнули, а й брати активну участь у відновленні зруйнованої інфраструктури на підконтрольній Україні території. Особливо напруженою ситуація була влітку і восени минулого року. Після того, як бойовиків вигнали з багатьох міст і сіл Донбасу, не було практично дня, щоб не знаходили вибухонебезпечні предмети. Скрізь: у підвалах житлових будинків, в адміністративних будівлях, школах і дитсадках, де терористи «квартирували». Вони замінували також мости, водні колектори, залізничні полотна, інші важливі для життєдіяльності населення об’єкти інфраструктури. Окрім цього, зруйнували чимало з них. Тож нам доводилося не лише розмінуванням займатися, а й їхньою відбудовою.

— А чому до подібних робіт не залучалися цивільні фахівці?

— Цивільним фахівцям не завжди під силу виконувати ті роботи, які потрібно. Наприклад, у них не вистачає чи взагалі немає спеціальної техніки. Ворог пошкодив 55 мостів, з яких 16 — залізничні, 36 — шляхопроводи й автомобільні мости та 3 — пішохідні. Відновлювали, а то й відбудовували їх наші підрозділи. Там, де це з різних причин неможливо було зробити в стислі терміни, наводили понтонні переправи.

Інколи доводиться виконувати й складні завдання. Такий приклад. Влітку минулого року терористи, відступаючи зі Слов’янська, підірвали автомобільний міст, який проходив над залізничними коліями. Силами одного з інженерних підрозділів ми частково відновили транспортне сполучення через нього, але цього було недостатньо, і важка техніка та багатотонні вантажівки йшли все ж в обхід. Незабаром, встановивши додатковий міст через зруйновану вибухом частину споруди, який здатен був витримати навантаження у 60 тонн, підвищили пропускну здатність на цій ділянці автомобільного шляху. Наші військовослужбовці, проводячи інженерну розвідку, виявили залишки тротилу, залишені бандитами.

Загалом із початку проведення на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції військові сапери знешкодили близько 20 тисяч мінно-вибухових предметів, очистили сотні кілометрів шляхів та розмінували десятки інших важливих об’єктів, від яких залежить життєдіяльність багатьох людей.

— Які вибухові пристрої застосовують бойовики?

— Вони різні. Це, наприклад, можуть бути як міни промислового виробництва, вибухові речовини, захоплені на підприємствах гірничо-видобувної галузі промисловості, так і саморобні, які встановлюються на розтяжках або ж керуються по дротах, радіокеровані пристрої, міни-пастки та міни-сюрпризи. Останні особливо небезпечні, бо їх маскують навіть під дитячі іграшки. Зауважу, що бойовики досить часто використовують саморобні вибухові пристрої, не дотримуючись при цьому жодних міжнародних угод.

Для проведення робіт із розмінування інфраструктури на сході України постійно залучаються на ротаційній основі близько 35 груп із розмінування. Вони ретельно обстежують різні об’єкти і за необхідності очищають їх.

— Чи доводилося вашим підлеглим мати справу з мінами, іншими подібними за призначенням боєприпасами російського виробництва?

— Ми вилучали інженерні міни, виготовлені протягом 1994–2003 років, тоді як на озброєнні наших підрозділів знаходяться міни, вироблені до 1988 року. Під час перевірки їхніх серійних номерів також з’ясувалося, що на озброєнні ЗС, інших військових формувань боєприпасів з такими номерами ніколи не було…

За час проведення АТО на території Донеччини та Луганщини внаслідок підриву на мінах загинуло понад 80 військовослужбовців, а більш ніж 200 дістали поранення, було пошкоджено та знищено майже 70 одиниць бойової техніки. Тому робимо все можливе, щоб подібних випадків було якомога менше.

— Сьогодні на Донеччині, Луганщині споруджуються фортифікаційні споруди, які слугуватимуть нашим солдатам укриттями, вогневими позиціями.

— На сьогодні нашими силами або за нашої активної участі побудовано три лінії оборони, які складаються зі взводних та ротних опорних пунктів. Споруджуються рубежі оборони й на інших напрямках, які виходять за межі Луганської та Донецької областей. Ми змушені це робити, оскільки немає 100 відсоткової впевненості, що росіяни не спробують перейти кордон на інших ділянках.

Зауважу, що жодна країна світу не має досвіду подібного будівництва в післявоєнний період. Україна ж зуміла звести чимало оборонних об’єктів, дбаючи про свою безпеку, менш як за півроку. І все це — в умовах складної фінансово-економічної ситуації в країні та ведення бойових дій на своїй території, витрачаючи левову частку свого бюджету на військові цілі.

— Інколи доводиться чути досить скептичні відгуки про якість цих укриттів…

— Знаєте, у нас вистачає «експертів» із багатьох військових питань: вони знають, як воювати, наступати, будувати, і воліють говорити про це, перебуваючи в затишних телестудіях, а не там, де тисячі кращих синів і доньок України перепинили шлях російсько-терористичній орді.

Об’єкти, які зводяться, постійно відвідують представники уряду, Міністерства оборони. Якщо й виявляють певні недоліки, то їх оперативно усувають. Інакше й бути не може: йдеться ж про людські життя, національну безпеки Української держави. Об’єкти, про які йде мова, споруджують насамперед на найбільш небезпечних напрямках. Загалом на їхнє будівництво з державного бюджету асигновано майже 900 мільйонів гривень.

— Їх зводить уся Україна, оскільки кожна область має завдання побудувати визначену урядом кількість тих же укриттів. Військовослужбовці працюють разом із ними?

— Так. Завдяки об’єднаним зусиллям роботи виконуються прискореними темпами, якість при цьому не страждає. Цивільні фахівці працюють на певній відстані від переднього краю, а ось підрозділи інженерних військ, траплялося, потрапляли й під обстріли бойовиків, бо виконували роботи в безпосередній близькості від лінії зіткнення.

— Ще навесні минулого року наша армія була вкрай погано забезпечена усім необхідним. У якому стані інженерні війська? Маю на увазі насамперед технічне оснащення…

— Я покривив би душею, стверджуючи, що воно нас повністю задовольняє. Більшість технічних засобів є і морально, і фізично застарілими. Але, разом з тим, дозволяє виконувати покладені на нас завдання. До того ж останнім часом чимало техніки капітально відремонтовано. Вірю, що не за горами той час, коли ми отримуватимемо сучасну.