Медики все частіше відмовляються надавати допомогу хворим на СНІД
За словами завідувачки лабораторії обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом Алли Кінах, починаючи з 2007 року, в 66% виявлених випадків ВІЛ-інфекція передавалася статевим шляхом. А це значить, що сьогодні ніхто не може бути на 100% упевненим, що не є її носієм.
17 років в Україні триває епідемія СНІДу
На Волині за цей час виявлено 3 тисячі 870 осіб із ВІЛ-інфекцією. Лише за 10 місяців цього року в області зафіксовано 215 нових випадків. Усього в нашому регіоні проживає 2 тисячі 228 ВІЛ-позитивних людей. Найвищий показник захворюваності — у Нововолинську, Володимир-Волинському районі, Луцьку, Ківерцівському і Старовижівському районах. За 10 місяців цього року 47 волинян, хворих на СНІД, померло.
За словами завідувачки лабораторії обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом Алли Кінах, починаючи з 2007 року, в 66% виявлених випадків ВІЛ-інфекція передавалася статевим шляхом. А це значить, що сьогодні ніхто не може бути на 100% упевненим, що не є її носієм.
— Турбує те, що збільшується кількість дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, — сказала на прес-конференції Алла Кінах. — Із 1996 року народилося 462 діток. Діагноз «ВІЛ-інфекція» підтверджено 41 дитині. Малюки до року, народжені ВІЛ-інфікованими матерями, забезпечені молочними сумішами за рахунок місцевих бюджетів.
З травня 2005 року в області впроваджена антиретровірусна терапія для лікування хворих на ВІЛ/СНІД, яку на Волині отримують 646 хворих. Це 95% тих, хто її потребує. В основному медикаменти хворі одержують за рахунок державного бюджету. Частину оплачує Глобальний фонд боротьби з ВІЛ/СНІД.
Останнім часом найчастішою причиною смерті ВІЛ-інфікованих став туберкульоз. Лише за 10 місяців цього року на нього захворіло 54 ВІЛ-інфікованих.
Сьогодні СНІД — явище не лише медичне, але й соціальне. Особливо турбує ставлення суспільства до ВІЛ-позитивних людей.
— У Рожищенському районі був випадок, коли сільська громада, знаючи, що чоловік хворий на СНІД, вижила його з села, — розповіла «Відомостям» юрист Всеукраїнської благодійної організації «Всеукраїнський правозахисний рух «Гідність» Мар’яна Сорочук. — Найбільше ж нарікань ВІЛ-позитивні люди мають на медиків. Розкажу конкретні приклади. Жінка викликала «швидку»: в неї піднялася висока температура. Карета приїхала. Санітарка кинула: «Я знаю, що ти спідозна». Лікар послухав жінку, дав таблетку і поїхав. Тобто життю людини загрожувала небезпека, а їй практично не надали допомоги. Особливо непокоїть ситуація у райцентрах. Там медики знають, у кого є ВІЛ, і свідомо туди не їдуть, не надають якісну допомогу. Наприклад, лише після нашого втручання вдалося помістити у стаціонар дуже хвору людину: медики однієї з ЦРЛ виписали додому ВІЛ-позитивну хвору, яка була у комі. За це передбачено кримінальну відповідальність, адже залишити людину у небезпеці — злочин.
Мар’яна Сорочук каже, що медики про кримінальну відповідальність за ненадання допомоги знають, але впевнені, що їм усе зійде з рук. Тому що у медицині — кругова порука.