Первинна профілактика серцево-судинних захворювань вбереже від інфаркту

Усім відома фраза «Краще лікування — це вчасна профілактика» набуває особливого значення, коли йдеться про серцево-судинні захворювання. Скільки б медики не наголошували про можливості уникнути розвитку недуги, кількість інфарктів та інсультів невпинно зростає. Як розповідає лікар-кардіолог палати інтенсивної терапії Луцької міської клінічної лікарні Ірина Січкарук, лише на лікарняному ліжку люди розуміють, що інфаркту можна було уникнути, дещо скоригувавши спосіб свого життя.

— Пані Ірино, медики наголошують, що нині серцево-судинні захворювання значно помолодшали. Скажіть, із чим пов’язана така тенденція?

— Так, справді, зараз інфаркти й інсульти уражають людей працездатного віку. Дедалі частіше до нас потрапляють пацієнти 35-45 років, для яких це не лише фізичний, а й психологічний удар. Причина криється у стилі життя. Молодь нині дуже багато працює, все менше часу лишає на якісний здоровий відпочинок. До того ж стикається з чималою кількістю стресів, а кілька років життя в такому темпі так чи інакше впливають на стан серцево-судинної системи. Варто відзначити й те, що часто підґрунтям для розвитку інфаркту чи інсульту є спадкова схильність, а люди, попри це, курять, не слідкують за харчуванням, а до того ж є фізично пасивними. Не особливо зважають нині й на певні, здавалось би, незначні похибки в роботі організму. Так, скажімо, молоді люди не вважають за потрібне лікувати підвищений артеріальний тиск, мовляв, почуваюся добре, то навіщо щось робити.

— Які профілактичні дії варто застосовувати, щоб уникнути розвитку недуг серця?

— В розвитку серцево-судинної патології є п’ять факторів ризику: куріння, підвищений рівень холестерину, високий артеріальний тиск, низька фізична активність і ожиріння. Тому, якщо модифікувати свій стиль життя, можна відтягнути проблеми з боку серцево-судинної системи або й узагалі уникнути їх. Тож якщо ваш артеріальний тиск більший як 140 на 90 мм рт. ст., то потрібно звернутися до лікаря, бо тиск має бути контрольованим. Навіть при гіпертонічній хворобі він повинен бути нижчим за ці показники.

Хоча б раз у рік кожна доросла людина має здати аналізи для визначення загального рівня холестерину. В ідеалі він має бути нижчим як 4,5 ммоль/л. А якщо вже були проблеми з серцем, показник має бути ще нижчим — менше як 4 ммоль/л. У разі виявлення порушень потрібно звернутися до лікаря за рекомендаціями. Адже для коригування рівня холестерину одному достатньо буде дієти, а іншому потрібне буде ще й медикаментозне лікування.

Наступний фактор ризику — надлишкова вага. Особливо небезпечним є абдомінальне (на животі) ожиріння. На це часто закривають очі, але ж зайві кілограми не виникають із повітря, а є наслідком неправильного харчування і невідповідної рухової активності. Тому особам, що схильні до повноти, потрібно уважніше ставитися до раціону, контролювати кількість калорій, які щодня надходять до організму, вживати більше фруктів та овочів. Цей фактор пов’язаний із низькою фізичною активністю. Є така знаменита фраза «10 тисяч кроків до здорового серця», яка означає, що потрібно щодня як мінімум півгодини віддавати для того, щоб активно рухатись, займатися фізичними вправами або проходити 10 тисяч кроків у день.

— Якщо ж інфаркт чи інсульт таки трапився, як не допустити їх повторення?

— Для цього є низка вторинних профілактичних заходів. Передусім потрібно слідкувати за медикаментозним лікуванням. Усі препарати, приписані лікарем, у майбутньому треба вживати так, як було рекомендовано. У жодному разі не можна відмовлятися від застосування призначених медикаментів самостійно. Нема такого поняття для серцево-судинної патології, як курсове лікування. Якщо лікуєте підвищений тиск, маєте лікувати його все життя. Якщо ви перенесли інфаркт міокарда чи інсульт, однозначно маєте застосовувати ліки пожиттєво. Та це дуже серйозна проблема, оскільки рівень прихильності наших пацієнтів до лікування досить низький. Як тільки вони почуваються трохи краще, одразу ж відмовляються від ліків. А проходить тиждень — і знову потрапляють у лікарню з загостренням недуги чи погіршенням стану.

Другий момент — це фізична реабілітація. Інфарктні хворі поступово відновлюють рухову активність. Під контролем медиків виконують спеціальні вправи, від ескулапів отримують і рекомендації про дозволений рівень навантажень. Не менш важлива правильна реабілітація пацієнтів і після інсульту, яка має проходити під контролем фахівця за індивідуальною програмою.

Часто саме на лікарняному ліжку хворі усвідомлюють, що треба задумуватися над здоровим способом життя. Після того як стикнулись лицем до лиця з проблемою, починають боротися з зайвою вагою, відмовляються від цигарок, намагаються виконувати хоча б мінімальні фізичні вправи. І коли бачать результат, то просто не розуміють, чому не можна було так слідкувати за собою раніше.