Ендометріоз призводить до стійкого непліддя жінок

Ендометріоз — це небезпечне захворювання, на яке щороку хворіють не тільки жінки середнього віку, але й молоді дівчата. Ще півстоліття тому ця недуга була практично невідомою, а сьогодні вона стала однією з найбільш поширених патологій жіночої статевої системи, посівши третє місце після запальних захворювань придатків і міоми матки. Під ендометріозом розуміють появу клітин, характерних для внутрішнього шару матки, в неналежному місці — на стінках матки або інших внутрішніх органів. Чим це небезпечно та як запобігти розвитку важкої недуги, «Відомості» дізнавались у завідувача гінекологічного відділення обласної клінічної лікарні Валентина Петровського.

— Валентине Францовичу, розкажіть детальніше, що таке ендометріоз.

— Ендометріоз — це хвороба цивілізації, і, на жаль, щороку це захворювання діагностують дедалі частіше. Виявити його стало можливо завдяки розвитку лапароскопії — діагностичного чи оперативного втручання на органах черевної порожнини, яке здійснюється через невеличкі проколи. Крім того, це індукована хвороба, яка настає внаслідок неправильних дій лікарів — після різноманітних оперативних втручань. Жінка — істота циклічна. Щомісяця у неї проходять критичні дні, під час яких відторгається оболонка матки — ендометрій. Унаслідок проведених операцій — пологів, абортів, пункцій — із током крові або лімфи клітини ендометрія потрапляють в інші органи, розташовані поряд, а буває, що й значно далі. У цих місцях починають відбуватися процеси, схожі на ті, які проходять у матці кожного місяця, тобто наростає ендометрій, розростаються клітини, виділяються ферменти.

— Чим це загрожує здоров’ю жінки?

— Це зумовлює появу ендометріоїдних пухлин (ендометріом), які внаслідок маткового викиду ферментів викликають масований спайковий процес у малому тазі, що в майбутньому веде до непліддя, виникнення больового синдрому, порушення менструального циклу. В трьох-п’яти відсотках випадків ендометріоми перероджуються у злоякісні пухлини. Інколи метастази ендометріозу виявляють у пупі, післяопераційних рубцях.

— Що розуміють під поняттям  «ендометріома»?

— Це конгломерат клітин, в якому є і темна кров, і лейкоцити, і фагоцити, і ферменти тощо. Часто ендометріоїдні пухлини мають чітку оболонку або можуть проростати у сусідні органи, наприклад, у кишківник, сечовий міхур, і порушувати їхні функції. Тому всі лікарські маніпуляції, які проводяться у лікарнях, приватних клініках чи амбулаторно, повинні бути прикриті спеціальною терапією, що запобігає виникненню ендометріозу.

— Які симптоми характерні для перебігу недуги?

— Як правило, симптомами ендометріозу є непліддя неясного генезу, болючі регули, синдром тазових болів неясного генезу, порушення менструального циклу, поява пухлин, що виявляються ультразвуковою діагностикою, пальпаторним дослідженням чи візуально. Пухлини можуть сягати від 2 мм до 20-25 см у діаметрі. Залежно від розташування так званих клітин-«нелегалів» гінекологи розрізняють генітальний і екстрагенітальний ендометріоз. У першому разі йдеться про ураження органів репродуктивної системи — шийки чи тіла матки, яєчників, маткових труб, слизової піхви. Екстрагенітальному ендометріозу притаманна поява вузликів ендометріоїдної тканини в органах черевної порожнини. Найбільш безболісно протікає ендометріоз шийки матки, оскільки на цій ділянці органа немає нервових закінчень, а тому жінка практично не відчуває дискомфорту. Найбільше, що її може турбувати, — незначні кров’янисті виділення за день-два до початку місячних.

— Скажіть, ендометріоз лікується лише хірургічно?

— Ні, не лише хірургічно. Методи лікування можуть бути консервативними (гормональна терапія), лікують і спеціальними препаратами та хірургічним втручанням. Хочу відразу наголосити, що гормональна контрацепція не має нічого спільного з лікуванням ендометріозу. На сьогодні відомо чотири гормональних препарати, які з певним успіхом застосовуються у лікуванні цієї недуги. Вони призначаються у вигляді курсу гормональних препаратів, щоб знизити концентрацію статевих гормонів, що сприяє зменшенню або зникненню вогнищ ендометріозу. Метод лікування кожної пацієнтки — індивідуальний, тому не можна узагальнити і конкретно розповісти про те, як побороти недугу.

— Що жінкам треба знати, аби запобігти розвитку ендометріозу?

— Як правило, коли пацієнтки приходять на прийом до гінеколога, у них є синдром вдаваної сором’язливості. Хоча мало б бути соромно за те, що жінка репродуктивного віку хоча б раз на рік не відвідує лікаря для профілактики. Регулярне відвідування гінеколога, увага до себе, обстеження дали би змогу виявити хворобу якомога раніше. Сьогодні є чітка класифікація поширення захворювання, за якою непліддя викликають не великі за розмірами, а мікропухлини — 2-4 мм, які можна діагностувати тільки лапароскопічно. Серед профілактичних заходів я би назвав і участь акушера-гінеколога у хірургічних втручаннях на малому тазі, навіть якщо вони не пов’язані з гінекологією, обов’язкове прикриття всіх лікарських маніпуляцій спеціальними препаратами, атравматичність і анатомічність виконання хірургічних втручань. Це важка хвороба, яка призводить до стійкого непліддя, і навіть допоміжні вищі репродуктивні технології не завжди в змозі допомогти зачати дитину.