Підступний трихомоніаз

Підступний трихомоніаз

Трихомоніаз – широко поширене паразитарне захворювання, що викликається вагінальною трихомонадою і передається статевим шляхом. Вагінальна трихомонада (Trichomonas vaginalis) – найпростіший одноклітинний організм, належить до класу джгутикових і паразитує тільки в сечостатевих органах людей. Зараження Трихомоніаз належить до найбільш поширених венеричних захворювань. У жінок вражається піхва, рідше шийка матки, сечовипускний канал, у чоловіків – сечовипускний канал і простата. Зараження дорослих відбувається статевим шляхом при контакті з хворим чи носієм інфекції. Трихомоніазна інвазія може виступати як моноінфекція, але досить часто вона поєднується з гонококами, хламідіями, уреаплазмами. Трихомонада виживає у вологому середовищі (грудочках слизу чи гною) до кількох годин. Тому при цьому захворюванні трапляється побутове (непряме) зараження: через забруднені виділеннями хворих предмети гігієни, білизну. Саме цей шлях найчастіше буває у дівчаток. Крім того, зафіксовано випадки зараження новонароджених від хворих трихомоніазом матерів під час пологів. Інкубаційний період Безсимптомний (скритий) період триває від 3 днів до 2 місяців. Симптоми захворювання У жінок найчастіше з'являються ознаки кольпіту (запалення піхви): свербіж, почервоніння, подразнення статевих губ, пінисті жовті гноєподібні виділення з піхви, ниючі болі внизу живота, болі при статевих актах. При пораженні сечовипускного каналу – також часте і болюче сечовипускання. У чоловіків захворювання частіше протікає безсимптомно. Тому звернень до лікарів значно менше, а захворювання переходить у хронічну форму. При гострому початку трихомоніазу у чоловіків з'являються: пекучі болі при сечовипусканні, свербіж, білувато-сірі виділення з уретри, інколи з домішками крові. Діагностика При діагностиці трихомоніазу використовують загальний мазок з мікроскопічним дослідженням виділень з піхви чи сечовипускного каналу, секрету передміхурової залози. Посів матеріалу на живильні середовища значно підвищує надійність діагностики. Крім цього, варто скористатися й іншими методами ефективної діагностики: кількаразове повторення аналізів, взяття матеріалу з різних місць інвазії, відміна місцевих процедур і лікування за 5-7 днів перед дослідженням. Ускладнення При відсутності лікування через кілька тижнів симптоми зникають і захворювання переходить у хронічну форму. При цьому у хворих регулярно виникають загострення при провокуючих зовнішніх і внутрішніх факторах (переохолодження, вагітність, менструація, вживання алкоголю, захворювання інших органів і систем). Паразити і продукти їх життєдіяльності знижують рухливість сперматозоїдів, викликають розвиток хронічного простататиту, везикуліту, епідідімоорхіту, що часто приводить до чоловічого безпліддя. Наявність трихомонад у вагітних може стати причиною передчасних пологів, викиднів у першому триместрі вагітності. Лікування Лікування трихомоніазу повинне бути комплексним та індивідуальним. Воно починається після лабораторного виявлення збудника, навіть якщо немає жодних клінічних ознак захворювання. Лікування обов'язкове для всіх партнерів, незалежно від результатів лабораторних досліджень. Схему лікування визначає тільки лікар. Самолікування приведе лише до швидшої хронізації захворювання, виникнення резистентності збудника до медикаментів, що ускладнить подальше лікування. Лікування може тривати до 2-3 місяці. При цьому варто утриматись від соленої, копченої їжі, спиртних напоїв. До кінця лікування забороняються статеві контакти. Протитрихомонадні препарати призначають внутрішньо. Часто їх комбінують із загальнозміцнювальною терапією, імунотерапією, фізіотерапією, місцевою терапією. При правильно проведеному лікуванні можливе повне видужання, але зберігається можливість повторного інфікування від хворого партнера. Профілактика Постійний статевий партнер, якому Ви довіряєте. Відмова від випадкових статевих стосунків. Регулярні профілактичні медичні огляди. При найменших підозрах звертайтеся до лікаря.

Читайте в рубриці

Всі новини рубрики

Стрічка новин

Loading...