Генеральний директор «Волинь-АВТО» Юрій Корольчук: Я створив на Волині європейський автосервіс

Світ ХХІ століття — це несподівані, непередбачувані зміни, до яких людство практично вже пристосувалося. Це світ, в якому економіка базується не на грошах, а в першу чергу на інтелектуальному капіталі, ціна якого виросла неймовірно. Це світ, в якому успіх тієї чи іншої справи часто залежить від інтелекту і волі однієї людини. У новому столітті перемогу здобули ті, хто прагнув змін, постійно вдосконалюючи свій бізнес, створюючи нові ринки і конкурентні правила. Ті, хто моделював ситуацію, а не дозволяв, щоб хтось робив це за них. Юрій Корольчук — генеральний директор ВАТ «Волинь-АВТО» — один із них. Саме він близько 30 років тому зумів передбачити майбутнє автомобільного підприємства, визначити стратегію і винайти найефективніші шляхи просування його вперед.

— Станція техобслуговування автомобілів, яку здали в експлуатацію у 1974 році, працювала в незавершеному варіанті — на 25 машинопостів без автосалону, — пригадує Юрій Степанович. — Там я був майстром з прийому автомобілів. Робота подобалась. Головне в житті, розмірковував, — займатися улюбленою справою, тобто автомобільною. Тоді й не думав, що буду стрімко просуватися по кар’єрній драбині. За кілька років мене перевели на посаду головного механіка, а згодом звільнилося місце начальника цеху. Чомусь керівництву спало на думку, що його повинен зайняти саме я, мовляв, навіщо нам старі кадри, от є перспективний молодий хлопець, який впорається… «За що мені така кара? — бідкався я тоді. — На підприємстві — безлад, люди не виконують планів, не отримують зарплату. Чи ж я зможу вивести його із кризи?». Домовився з директором, що прийду на рік, спробую навести лад і повернусь на своє попереднє місце роботи.

Перш за все новий начальник взявся за організацію дисципліни на підприємстві. Та будь-які намагання навести порядок робочі приймали в штики. «Ми шістьох таких, як ти, пережили і тебе переживемо», — казали. Та він не зважав на обурення й ігнорування, а просто… працював.

— Півроку боровся із крадіжками і таки домігся, що в авто можна було залишати все: магнітолу, запасне колесо чи будь-які цінні речі, — продовжує Юрій Корольчук. — Викорінив і куріння у виробничій зоні. Клієнтів побільшало, працівники стали вчасно отримувати зарплату. Рівно за рік приходжу до свого директора й кажу: «Я ваше доручення виконав, тепер ви дотримайтеся свого слова — поверніть мене на попередню посаду». Де там, задоволений директор тільки посміхнувся і лукаво промовив, що назад ходу немає. Так я й залишився працювати начальником цеху і думав, що кращої роботи вже не буде. Та життя вносить свої корективи. За кілька років мене призначили на посаду головного інженера. Відтоді я почав займатися розвитком інфраструктури на підприємстві, будівництвом автосалону в Луцьку, СТО в Нововолинську, Володимирі-Волинському та в Ковелі. Крім того, ми будували житло для своїх працівників, що перебували на черзі.

У 1988 році, коли на посаду директора (попередній був пенсійного віку) почали готувати одного з партійних активістів, приймають рішення про те, що керівник підприємства повинен бути виборним. Кандидатура Юрія Корольчука виявилася найкращою — молодий, грамотний, амбіційний… Чоловік знову довго вагався, та врешті-решт погодився.

— Перше, що я зробив на новій посаді, — проїхав всією Україною, щоб подивитися, як працюють такі ж підприємства, — розповідає Юрій Степанович. — Зрозумів, що всі вони — нашого рівня. Тоді почав вивчати роботу автосервісів у Європі, читати відповідну літературу. Для себе створив модель сучасного автосервісу — із спеціальним обладнанням та впровадженням нових технологій. Ми перші в Україні почали переходити на зварювання кузовів з допомогою напівавтоматів. На закупівлю європейської установки по підбору фарб та засобів технологічного вимірювання інструментального контролю витратили близько 450 тисяч німецьких марок. Колеги глузували, мовляв, такі великі гроші ніколи не вдасться повернути. Але я вірив і знав, що не тільки втримаємось на ринку, а й будемо попереду конкурентів. Ми налагодили мережу ремонту іноземних автомобілів. Але одна справа — створити умови для клієнта, аби він придбав автівку, інша — забезпечити автовласнику якісний сервіс, який би відповідав престижу і потребам. Як важко було поміняти психологію автомеханіків, які звикли крутити гайки тільки у вітчизняних машинах! Довелось придбати стареньке «BMW», щоб вчитись розбирати-збирати і ремонтувати іномарки. Відправляли людей на навчання до Києва, бо розуміли, що без цього не виживемо.

Та підйом підприємства, за словами директора, почався тільки тоді, як в Україну стали легально ввозити закордонні авто. «Непоказного виду луцький ангар», в якому продавали «Жигулі» та «Москвичі», з часом перетворився на сучасний автосалон «Merсedes-Benz» — гордість автомобільного підприємства.

— На сьогоднішній день ми презентуємо 14 брендів автомобілів, — продовжує Юрій Степанович. — Крім того, продаємо і комерційну техніку — малі та середні вантажівки та автобуси. Створили всі умови для високоякісного сервісного обслуговування машин, адже це — невід’ємна складова успішного продажу автомобілів. На підприємстві є більше 20 видів сканерів для контролю роботи авто на основі персонального комп’ютера та одна з найкращих інструментальних «комірчин». Реалізація автозапчастин — теж основний напрямок нашої роботи. Асортимент товарів у залишку становить 10 мільйонів гривень. Ми налагодили із дистриб’юторами екстрену систему поставок деталей до різних марок автомобілів.

У кризовий період, як розповідає директор «Волинь-АВТО» пан Корольчук, вдалося увійти без кредитів. Це дозволило підвищити рентабельність та втримати обсяги продажів автомобілів та запчастин. Тому політика компанії не позначилася ані на зменшенні обсягу штату, ані на зарплатах.

— Ми не платимо зарплату в «конвертах» і вносимо до бюджету 8-9 мільйонів гривень податків щороку. На підприємстві трудиться близько 250 висококваліфікованих працівників із середньою спеціальною і вищою освітами та знанням англійської та німецької мов. Пройшов період, коли ми працювали на репутацію, сьогодні вона вже працює на нас. Та попереду — багато справ. Хотілося б збудувати ще один автосалон у Луцьку, розширити мережу станцій техобслуговування, впровадити новітні технології і надалі розвивати підприємство. Буде час і здоров’я — буду працювати, впроваджувати і розвивати…