Німці зняли фільм, в якому по-своєму переписали історію Другої світової

По-своєму перечитують історію Другої світової у Німеччині. 9 травня у них теж вихідний, але відзначають не завершення війни, а День Вознесіння Христового, а ще — День батька, йдеться в сюжеті ТСН. 

Через 68 років після поразки Гітлера, німці все більше починають зараховувати до жертв війни себе, а винних у масовому винищенні євреїв їм допомагають знайти кіношники.

Остання стрічка про добрих солдатів Вермахту і негідників поляків та українців збурила журналістів і дипломатів двох країн. Художній фільм про другу світову чи не вперше сподобався німецькому суспільству.

Герої фільму «Наші матері, наші батьки» – покоління 40-х. Вони молоді, красиві, запальні і щирі. Два брати, молоді націонал-соціалісти, звитяжно б'ються на фронті. Їм співчуваєш, за них переживаєш, в якийсь момент хочеться, щоби Німеччина перемогла.

«Одна з негативних рис фільму — може скластися враження, що винуваті були точно хтось інші, а не ці німці, які пішли воювати. Таке враження, що німці з Венери, а нацисти з Марсу», — каже Олександра Бінерт, історик і голова українського кіноклубу в Берліні.

Негативних героїв віддають іншим. Негідники поляки і українці, яких благородні солдати Вермахту називають покидьками. Німецька версія геноциду шокувала Польщу. З протестом виступило і диппредставництво, і громадське телебачення.

Тим часом продюсер Ніко Гоффман розказує, що сценарій частково написаний із розповідей батька. Показувати пальцем на інших винуватців голокосту німці почали ще до показу скандального фільму.

Коли німецький суд голосно засудив «останнього нациста» українця Івана Дем'янюка, тоді й почалася експлуатація теми колабораціоністів. Після Дем'янюка наступним «найбільшим нацистом» може стати литовець Ганс Ліпшиц. 93-річного дідуся затримали у невеличкому місті поряд зі Штуттгартом як колишнього вартового в Освенцимі.

Справа Дем'янюка стала прецедентом і відкрила нові можливості переслідувати не німецьких злочинців – пояснюють юристи.

Історію Другої світової переписують іншими фарбами, плутаючи ролі, хто нападник, а хто жертва. Це розмивання фактів і применшує злочини нацистів. Однак чи думатимуть так через десятки років? Бо стрічки про добрих солдатів вермахту і негідників інородців хоч і претендують на повну вигадку, але досягають думок і сердець німців більше, ніж будь-які наукові тексти про війну.