2019-ий залишає по собі багато питань на майбутнє

Очікування

Не зважаючи на те, що президентом обрали людину далеку від політики, яка абсолютно не розумілась на державних справах, все ж великі сподівання покладались на те, що він підбере в команду професійних людей, незалежно від політичних уподобань, які візьмуть на себе всю відповідальність і реально на 90 градусів розвернуть країну в сторону позитивних змін, тим більше заявки напередодні виборів із вуст Зеленського звучали. На жаль, команда виявилась слабенькою.

Деолігархізація

На зміну одним олігархам прийшли інші. Президент Зеленський не зміг відмежуватись від одіозної фігури Коломойського, який так і норовить прибрати до рук основні галузі економіки України. Його заяви щодо повернення Приватбанка, таємні зустрічі з головою Офісу президента Андрієм Богданом та іншими наближеними до Президента особами, які час від часу фіксують журналісти центральних ЗМІ, свідчать лише про одне: зв’язок триває.

Концентрація влади в одних руках

Без перебільшення, це крок до диктатури. І якщо сьогодні бачимо Президента виснаженим та втомленим, це не означає, що через рік він не захоче піти на другий термін. Влада затягує. Вже навіть такий маленький штрих, як будівництво за державні кошти нової дороги для пересування президентського кортежу, говорить про те, що Зеленський не проти особливої уваги до себе. Це, до речі, дуже помітно по візитах за кордон.

Зовнішня політика

Дуже відчутно, що Європа втомилась від України. Вона прагне відновлення тісних стосунків з Росією. У тому, що так сталось, велика провина самої України. Замість того, щоб після втечі Януковича у 2014 році взятись за розбудову економіки, провести необхідні реформи, українська влада на чолі з Порошенком ходила з протягнутою рукою від однієї європейської інституції до іншої, випрошуючи гроші та демонструючи усьому світу псевдо реформи. Тепер Зеленському потрібно пожинати плоди попередників. Хоча, з іншого боку, ми бачимо, що нинішні теж намагаються залучитись підтримкою того ж таки МВФ, а заради цього готові на все, що той вимагає. Яскравий приклад – земельна реформа.

Нормандська зустріч

Дуже добре, що Президент Зеленський зустрівся з Путіним. Можливість подивитись в очі тому, з ким воюєш, відчути на собі його силу та наглість – це можливість адекватно оцінити противника, а також вибудувати для себе стратегію поведінки з ним. А ще зрозуміти, що Німеччина і Франція сьогодні займають власну позицію – економіка своїх країн понад усе, тому, Україно, борсайся сама.

Нинішній парламент – найслабший за всю історію України

Народні депутати нинішнього скликання для думаючих українців – не авторитет. Про них не хочеться ні знати,  ні чути, ні читати. Сіра маса кнопкодавів з турбулентною активністю, але яка турбується про свою зарплатню. Кажуть, мало. В Києві не вижити.  На три тисячі вдома виживали, на тридцять-п’ятдесят не можуть. Те саме можна сказати про міністрів. Ще нічого не встигли зробити, поки лише «дрова ламають», а вже заявили на всю Україну, що мають отримувати не менше 10 тисяч доларів у місяць. Йдуть шляхом попередників.

Оточення президента намагається відгородити його від достовірної інформації

Таке склалося враження. Взяти хоча б земельну реформу. Хто Президенту нашептав на вухо, що 210 тисяч га в одні руки це добре? Хтось, хто лобіює інтереси крупних аграрників або закордонних інвесторів. Варто було йому зустрітись з аграріями напряму і ця цифра зменшилась до 10 тисяч. А ще мене зацікавили слова Богдана в одному з інтерв’ю, де він обмовився, що  щоразу каже президенту, аби менше читав фейсбук, мовляв, там порохоботи свідомо спотворюють реальну інформацію. Не має сумніву, що оточення Президента подає йому інформацію лише в рожевому світі.  Для чого, зрозуміло. Але чому його друзі, колеги по Кварталу, які разом із ним прийшли працювати у владу, на це йдуть, не відомо. Можливо, не такі вже й друзі.

Пенсіонери залишились на задвірках

Як би влада не кричала про збільшення пенсійних виплат, насправді 74 гривні – це не те, на що очікували люди похилого віку. І навіть якби це була тисяча, ситуація не змінилася. При нинішніх цінах на продукти, тарифи – пенсіонер може дозволити собі лише їжу і не завжди якісну.

Немає грошей, - відповідь урядовців. То, може, варто поділитись? Хіба може так бути, що люди, які хто 35, хто сорок років, а то й більше, віддав свого життя на розбудову країни, справно платив податки, а сьогодні змушений задовольнятись двома – трьома тисячами!? А якийсь Коболєв і Ко за своїх тридцять лишком років життя і п’ятнадцять років стажу заробляють у місяць 2-2,5 мільйона зарплати. Такі розумні? Ні, посада просто «жирна». Якби були розумні, то вже давно перевели країну на власний газ, бо він у нас є, лише треба по-серйозному зайнятись видобуванням.

Здача українських інтересів

Не знаю, може, лише я так відчуваю. Але щось мені підказує, що це правда. Як приклад, депутат «Слуги народу» зареєстрував законопроект про зміни до закону про мову. Або інформація про те, щоб в українських вузах треба дозволити викладати російською. Або ці договори з Росією на електроенергію. Ми ж розуміємо, якщо зав’язати українські галузі на російській електроенергії, то автоматично пускаємо Росію в свою економіку і через якихось кілька років вона диктуватиме всій Україні свої ціни. Добре, що президент наклав вето на документ.

Окремо про Авакова

Останні надактивні дії міністра внутрішніх справ свідчать про його бажання залишитись у владі. І для цього всі засоби хороші: арешт людей, яких нібито звинувачують у вбивстві Шеремета. Стежу за інформацією, але вона для мене поки не є переконливою. Особливо не сподобалось два моменти. Присутність президента на прес-конференції. Це чиста підстава з боку Авакова. Бо якби це вже було після рішення суду, міг би президент висловитись, а оскільки це лише затримання і довести, що названі особи таки здійснили вбивство журналіста, треба час. Тому оцінюю дії міністра  лише як його хитрий хід. І ще одне – на прес-конференції Генпрокурор назвав затриманих вбивцями. Презумпції невинуватості ніхто не відміняв, тому чути такі слова з вуст юриста дозволяє засумніватись у його професійності. І третє, звернення Авакова до інших держав з проханням допомогти розслідувати дану справу. Значить, все-таки сумніви щодо затриманих є навіть у міністра.

Інший передноворічний хід – закриття всіх гральних закладів в Україні. Всі знають, що це ініціатива та розпорядження Президента. Але Аваков, людина, яка очолює МВС України, яка добре володіє інформацією щодо їх незаконної діяльності,  міг це зробити і до розпорядження Президента! Міг, але не робив. А чому не робив?  Бо комусь було дуже вигідно…

Обмін полоненими

У цьому році вдалося провести два обміни, повернути 111 незаконно утримуваних в російських тюрмах українців.  Події для країни надважливі. Правда, останній обмін дещо з присмаком гіркоти. Заради повернення своїх людей влада змушена була віддати Росії  взамін тих, хто здійснював терористичні акти на території України, розстрілював людей на Майдані, служив  посібниками бандитів… І тут найважливіше – ми вкотре ще раз переконались: в Україні не існує незалежної суддівської гілки влади, тому за справедливістю можна до судів не звертатись, марна трата коштів. Генпрокуратура, як не виконувала своїх функцій, так і не виконує. За п’ять років через затягування нею процесів розслідування нічого не зробила, аби притягнути до відповідальності винних.  Тому зміна Генпрокурорів - це лише зміна обличчя. Щодо МВС на чолі з Аваковим, то останнім часом поліція все більше демонструє себе як каральний орган. Поліціянти готові, як і за Януковича,  до радикальних кроків задля придушення протестних акцій.

Тому, якщо підбити підсумки: 2019 виявився тривожним, непереконливим і з багатьма питаннями на майбутнє.

Галина ФЕДОРЕНКО

"Відомості.інфо"