Як захиститися від злочинця та не „перестаратися”?

Інстинкт самозбереження – чи не одна з найрозвинутіших властивостей людського організму. Відчуваючи небезпеку, людина неодмінно буде намагатися захистити себе та своїх рідних. Проте далеко не всі методи самозахисту вписуються у рамки нашого українського правового поля. То як вчасно зупинитися, щоб не перевищити допустимих норм та зберегти власне життя?

ЗВІДКИ ДО НАС ІДЕ НЕБЕЗПЕКА?

Досвідченні бійці стверджують, що головне залишитися живим, а вже яким способом ви це зробите – справа зовсім інша. Однак юристи застерігають від цього, адже Кримінальний кодекс України дає чітке розуміння понять «необхідна оборона» та «уявна оборона». Таким чином, перевищуючи свої, скажімо, «повноваження», ви замість того, аби захиститися, самі стаєте злочинцем. Тому потрібно добре розуміти, як правильно захищатись, і, звичайно, не забувати, що найбільша людська цінність – це її життя.

Ні для кого не секрет, що вулиці великих міст після настання сутінок стають «полем бою» для злочинців, які є особливо небезпечними для перехожих, котрі захмелілі чи заклопотані поспішають повернутися до своїх домівок. Ситуації та особи, що несуть у собі певну загрозу, відомі вже давно і про них неодноразово говорили працівники міліції. В першу чергу, це грабіжники, зловмисники, що вже знають, як заволодіти вашими речами. У таких випадках, якщо ви не впевнені у власній фізичній спроможності дати відсіч, краще віддати всі цінні речі, але зберегти життя та здоров’я.

Трапляються й такі ситуації, що громадянин сам не є об’єктом зазіхань, але опиняється не там і не в той час. Якщо ж ви стали випадковим свідком злочину, то повинні добре зорієнтуватися на місці, щоб вирішити, як діяти далі: чи власноруч запобігти правопорушенню, чи все ж таки якомога оперативніше повідомити до міліції й чекати на її приїзд.

Також варто добре знати правила самозахисту, коли жертва не ви, а ваша оселя. Звичайно, кожна людина прагне вберегти особисте майно та не дозволити злочинцям не те щоб його викрасти, а й пошкодити. У цій ситуації кожен має сам визначитися, що для нього має більшу цінність – життя чи матеріальні речі? Проте й захищати свою домівку потрібно. Якщо ви перебуваєте у квартирі або приватному будинку і відчули, що до вас ідуть непрохані гості, то перш за все попіклуєтесь про безпеку ваших рідних та близьких. Для цього щонайменше не потрібно розпочинати війну з нападниками, адже це до конфлікту додасть ще більше агресії й призведе до трагічних наслідків. Крім того, варто обладнати помешкання сигналізацією, або у випадку виникнення будь-якої загрози негайно телефонувати на 102.

Інша, чи не одна з найнепередбачуваніших, небезпека – це свавілля хуліганів. Якщо на вас нападає грабіжник, то ви добре розумієте, що він не має на меті позбавити вас життя, проте якщо на вулиці чіпляються хулігани, то від них можна очікувати будь-чого. Ось тут потрібно поводити себе дуже обережно та не провокувати сторону-противника на конфлікт. Елементарна відмова на прохання «Сігарєтка є?» може вартувати вам життя.

ХУЛІГАНИ БОЯТЬСЯ ПСИХОЛОГІЧНО ПІДГОТОВЛЕНИХ ПРОТИВНИКІВ

То як себе поводити, коли ситуація добігає до критичної точки кипіння, коли страх, замішаний на адреналіні, заважає об’єктивно дивитися на речі, коли противник сильніший за тебе чи застає тебе зненацька? Російський дослідник конфліктів Костянтин Алексєєв радить дотримуватися декількох основних правил, якщо до сутички залишилися лічені секунди, але ще є шанс її уникнути.

Проходячи повз агресивно налаштовану групу людей, у жодному разі не опускайте очей. Потуплений погляд у землю може стати для хуліганів сигналом до нападу. Існує думка, що так ходять жертви. З іншого боку, погляд просто в очі суперник може розцінити як виклик, що також спровокує напад. Найоптимальніший варіант – дивитися ніби крізь противника. Це погляд людини, яка не боїться, проте й не бажає конфліктувати.

Якщо вас зупинили та намагаються з вами розмовляти, не можна «розводити теревені» з цими людьми, адже такий маневр слугує лише для того, щоб ви втратили обачність і з’явився привід на вас напасти. Тим більше, що питання зазвичай ставлять зовсім безглузді («Чого ти тут ходиш?», «Чого смієшся?» «Ти що, заблудився?»). На них не потрібно давати серйозних відповідей, намагайтеся відповідати на такому ж рівні.

Крім того, не сприймайте відразу всерйоз усі погрози. Хулігани їх в основному використовують для того, аби збити вас з пантелику і налякати, тим самим позбавити вас здатності захищатися. Переконайте себе, що це лише пусті слова. Також не реагуйте на образи.

Не варто виконувати «вказівки» опонента. «Давай відійдемо, братан!» – «Ні, не піду!» Так ви ламаєте супротивнику всю його гру, руйнуєте вже сталий шаблон.

Не можна відходити назад. Частенько під час розмови супротивник підходить впритул, намагаючись зайняти вигідну позицію для нападу та психологічно вас дестабілізувати. Не відступайте, а зміщайтесь убік, ніби ви хочете зайти йому за спину. Зловмисник розгубиться у такій ситуації, а ви тим часом зможете зайняти вигідне для захисту положення.

У жодному разі не виправдовуйтеся. Якщо людина шукає собі виправдання, то значить визнає себе винною, а це означає, що ваші шанси стати жертвою хуліганів збільшуються, адже останні починають відчувати свою «правоту».

Зрештою найкращі способи самозахисту, коли до вас чіпляються хулігани, – або активний напад, або швидка втеча. Не бійтеся останнього – краще зберегти життя, ніж репутацію, та й не кожен може дати відсіч відразу декільком нападникам.

Майстер спорту міжнародного класу з кікбоксінгу Борис Шаповалов під час останнього візиту на Волинь погодився дати кілька практичних порад щодо прийомів самозахисту. Зокрема, Борис Борисович вважає, що перше завдання того, хто захищається – врятуватися будь-якою ціною. А далі він радить, як потрібно діяти:

оцініть рівень небезпеки;

спробуйте схитрувати та обманути потенційного нападника – цим ви виграєте час та зможете краще продумати або план оборони, або втечі;

якщо сутички не можна уникнути, йдіть в активний напад – противник зрозуміє, що ви його не боїтеся;

намагайтеся зайняти бокову позицію до нападника – це зменшить площу ураження, якою є ваше тіло;

якщо ви захищатиметеся ногою, то не варто її закидати надто високо, щоб не втратити рівноваги та не впасти;

у разі нападу на вас відразу цілої компанії спробуйте задати їй якесь безглузде запитання – поки вони шукатимуть відповідь на нього, ви виграєте час;

ще одними досить хорошими прийомами є хаотичні рухи тіла, швидка розмова ні про що та голосний крик;

удари краще наносити по найбільш больових точках – вухах, горлу, очах, суглобах і сонячному сплетінню: головна мета таких ушкоджень – змусити противника відступитися, а ви в той час зможете втекти;

намагайтеся будь-якою ціною втриматися на ногах і не падати, адже хулігани вас просто «закопають» усі разом;

якщо вам пощастило вирватися з рук злочинців, то не втрачайте ні секунди – тікайте!

ПОБУТОВУ СУПЕРЕЧКУ МОЖНА ВИРІШИТИ ШЛЯХОМ КОМПРОМІСУ

Сьогодні причиною досить багатьох злочинів є побутові конфлікти. Хтось щось сказав не те, забагато випив, посперечався, приревнував – і ось дві сторони готові відстоювати свою правоту, частенько навіть до смерті. Ви могли вже давно неприязно ставитись один до одного або ж лише щойно зрозуміли, що вам не подобається поведінка іншого.

Зазвичай такі емоції підкріплені хорошою кількістю алкоголю. А як відомо, в такому стані людина рідко обмежується лише словами, аби довести свою точку зору. Найсильніший аргумент – це фізичне насилля. Безперечно, ніхто не зможе заспокоїти п’яного агресора, котрий від пари чарок горілки абсолютно втрачає контроль над собою і готовий влаштовувати «розборки» зі всіма, хто поряд. На жаль, є така категорія громадян, яких важко впізнати, коли вони стають тверезими. Тому ніколи не пийте багато у незнайомих компаніях, адже ви не знаєте, як проводитимуться ваші нові друзі. А в адекватному стані ви хоча б зможете захиститися. Якщо ж конфлікт виник, то намагайтеся підключити до його вирішення розум (якщо це можливо), а не голі емоції. Будь-яку проблему можна вирішити, якщо задіяти здоровий глузд, і навпаки – де дають волю почуттям, елементарна сварка переросте у поножовщину. Запам’ятайте, кожну побутову суперечку можна вирішити шляхом компромісу.

«ПОЖЕЖА!», або МЕНЕ ГРАБУЮТЬ

Актуальною проблемою сьогодення є велика кількість грабежів. Грабіжник – це не просто вуличний волоцюга чи хуліган, він добре знає і, на відміну від вас, планує свої дії заздалегідь. Тому й оборонятися від нього потрібно зовсім по-іншому. Пам’ятайте, ці злочинці досить хороші психологи, вони винахідливі, рішучі, добре підготовлені та переслідують конкретну ціль – ваші матеріальні цінності.

Найкращий самозахист під час пограбування – це попередження злочину. Для цього існує перелік простих правил.

Не намагайтеся продемонструвати на собі відразу всі цінності, якими володієте. Дорогі телефони, фотоапарати, надмірна кількість прикрас, ультрамодний одяг рано чи пізно змусять грабіжника зацікавитися вашою персоною. Для подібного антуражу є спеціальні місця, а прогулюючись серед ночі темними вулицями міста, не варто випробовувати долю.

Документи і цінні речі в сумочці чи барсетці діють на потенційного злодія як червона тканина на бика. Для професіонала нічого не вартує швидко вирвати вашу сумочку і втекти у невідомому напрямку, а у вас навіть телефону не буде, щоб набрати «102» та викликати міліціонерів. Тому найцінніші речі варто носити при собі або ж узагалі залишати вдома.

Не «світіть» великою сумою грошей. Це дуже добре, що з матеріальним становищем у вас усе гаразд, проте через власну безалаберність ви ризикуєте позбутися грошей, адже будь-якої миті за вами може спостерігати зловмисник. Така обачність стосується і зняття грошей у банкоматі: не варто їх перераховувати – банкомат не має звички обдурювати.

Якщо ви плануєте зробити дорогу покупку, то не пошкодуйте грошей на таксі чи попросіть знайомих підвезти вас до потрібного місця. Не варто їхати купувати машину через усе місто у тролейбусі.

Зрештою, життя непередбачуване, тому не завжди можна попередити ситуацію. У такому випадку залишається надіятися на везіння, власний розум та сторонню допомогу. В першу чергу спробуйте спокійно порозмовляти з грабіжником, звичайно, якщо він не надто агресивно налаштований та не озброєний. Це навряд чи допоможе, однак час, який ви для себе виграєте, стане вам у нагоді. Також можна кликати на допомогу, але у замкнених приміщеннях доцільніше кричати «Пожежа!», ніж «Рятуйте!»: це точно ефективніше.

Якщо, йдучи вулицею, ви чуєте позаду чиїсь кроки, то неодмінно оберніться й переконайтеся, що вам нічого не загрожує. Це може зупинити грабіжника, адже він розраховує, що максимум ви побачите його спину, тому нізащо потім не впізнаєте. А тепер ви також становитимете для нього небезпеку. Корисно змінювати темп ходи чи напрямок, особливо в бік людних місць. Надумавши тікати, робіть це спонтанно та неочікуванно, щоб злочинець не встиг зорієнтуватися.

Звичайно, зовсім інша справа і поведінка, якщо вам погрожують зброєю. Неважливо, чи це пістолет, чи ніж. І те, й інше надто небезпечні речі у руках людини. Не забувайте, що перед вами порушник закону, який не зовсім розуміє таких почуттів як співчуття і совість, не керується моральними принципами. У такій ситуації потрібно бути надзвичайно обережним: віддайте все, що від вас хоче цей чоловік, і сподівайтесь, що він не заподіє вам шкоди. Зберігайте спокій, не сперечайтеся і намагайтеся якомога краще запам’ятати прикмети злочинця. Після того як усе скінчиться негайно біжіть чи телефонуйте до міліції, адже всім відомо, що грабіжника легше спіймати «по гарячих слідах».

ЯК ЗАХИСТИТИСЯ ВІД ПСИХІЧНО ХВОРИХ?

Дуже рідко, але трапляється, що на людину здійснює напад психічно нездорова людина. Досить часто ми можемо зустріти таких людей на вулицях рідного міста чи села. Зазвичай вони не несуть жодної небезпеки, якщо їх не чіпати, однак у моменти загострення психічного відхилення поведінку хворого передбачити просто неможливо.

Перше, що повинна пам’ятати людина – психічно хворий нападає без будь-якого мотиву. Його поведінка неадекватна, тому поводитися з ним потрібно вкрай обережно. Також такі люди мають знижений больовий поріг: на них не діє газовий балончик, а удари здаються слабкими. І це в той час як вони самі можуть демонструвати чудеса сили. Зважаючи на такі особливості організму та характеру, психологи-правоохоронці рекомендують:

- помітивши хоч найменший натяк на психвідхилення, не вступайте з такою людиною в розмову, а ще краще просто розвернутися й піти;

- якщо піти не вдалося, намагайтеся розмовляти спокійно, не дуже голосно, повільно. Є надія, що ваша мелодійна мова заспокоїть нервову систему потенційного нападника;

- спробуйте завести розмову на іншу тему й при цьому не робіть різких рухів і навіть не намагаєтеся доторкнутися до хворого. Він це може сприйняти як загрозу;

- як тільки опонент заспокоїться, зникніть з місця конфлікту.

ЯКЩО НАПАДАЮТЬ НЕ НА ТЕБЕ?

Це непроста ситуація з моральної точки зору. З одного боку, людина не хоче наражати себе на небезпеку, однак й дивитися, як кривдять іншого, вона також не може.

В першу чергу, вибір залежить від особистих якостей характеру, від рівня небезпеки ситуації й від того, хто потрапив у неприємність. Якщо ви йдете повз компанію хуліганів, що знущаються над худорлявим хлопцем, а ваша фізична форма дозволяє дати відсіч усім недоброзичливцям, то чому б і ні? Хоча набагато ефективніше зателефонувати до міліції. Це допоможе і вам не отримати зайвих стусанів, і врятує нещасного хлопця.

Складніша ситуація тоді, коли у небезпеку потрапляє дитина, жінка чи пенсіонер, тобто ті люди, які не можуть себе захистити. Звичайно, кожен може пройти мимо і зробити вигляд, що він нічого не помітив. Але якщо ви вже зважилися на такий крок, то постарайтеся якомога більше уваги сторонніх привернути до місця конфлікту. Для цього можна спробувати щось вигукувати, попросити підмоги також у перехожих. Крім того, завжди у вашому арсеналі залишаються хитрощі – вдайте, що добре знаєте людину, на яку зазіхає зловмисник, і вже давно на неї чекаєте або ж не бачили сто років. Одним словом, не варто відразу кидатися в бій. Головне відволікти увагу хуліганів від основної їхньої жертви.

Однак найважче залишатись осторонь, коли напад хочуть здійснити на близьку вам людину. Якщо ви прийняли рішення захищати її честь та життя до кінця, то не варто жодної секунди сумніватися в собі. Древні китайці у своїх військових трактатах згадували про те, що найкраще б’ється воїн, який потрапляє у так звану «зону смерті». Тобто ситуацію, з якої, здавалось би, немає вже виходу. У відчаї людина активізує весь свій потенціал і часто навпаки – досягає успіху. Тому якщо рішення вже прийнято, то не відступайте. Проте слід пам’ятати, що головне завдання – захистити близьку людину, а не просто взяти участь у бійці. Тому переконайте свого друга чи подругу, що варто втікати при першій нагоді та повертатися вже з підмогою.

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ… ЗҐВАЛТОВАНОЮ?

Близько 70% жінок і дівчат, що були зґвалтованими, раніше знали своїх кривдників, до того ж 22 % познайомилися з ними в день нападу, однак задовго до нього. Частенько жертви самі поводяться дуже необачно. Наприклад, гуляють нічними вулицями, розпивають спиртне з потенційним ґвалтівником, погоджуються сісти до незнайомої машини, добровільно йдуть до чужої квартири чи до безлюдного місця.

Жінка повинна відразу дати зрозуміти своєму знайомому, який сподівається на щось більше, ніж на дружню вечерю, що вона не згідна на такий розвиток подій. Якщо ж чоловік продовжує наполягати, то під будь-яким приводом, поки ситуація не зайшла надто далеко, слід розпрощатися.

Молоді дівчата віком від 14 до 16 років з легкістю приймають запрошення від старших хлопців прийти на вечірку, де буде веселитися мало знайома їм компанія. Вони зовсім не знають, які наміри у їхнього «приятеля», а вони часто зовсім не дружні.

Старші дівчата з легкістю їдуть на пікнік за місто в компанії самих лише чоловіків чи спокушаються на дорогі авто, за що потім їм доводиться платити дорогою ціною. Також не зважають на манери та поведінку чоловіків, з якими щойно познайомились, а свято вірять у добропорядність знайомих, які поять їх досхочу дорогими напоями і пропонують веселитися далі.

Наївність жертв інколи вражає, проте від нападу маніяка не застрахована жодна жінка. Та й цій ситуації можна завадити, якщо бути обережним:

потрібно обирати безпечний шлях;

парк, стадіон, новобудови, великі підприємства, темні алеї, прибудинкові двори не можна проходити на самоті;

за можливості носіть із собою засоби індивідуального захисту – електрошокери, газові балончики тощо;

якщо у вас довге волосся, то ввечері, повертаючись додому, намагайтеся його зібрати, адже розпущені локони легко намотати на руку;

втікайте лише тоді, коли на сто відсотків упевнені у своєму успіхові. Коли маніяк вас наздожене, то в ньому за час погоні розіграється інстинкт мисливця;

можна використовувати хитрощі – поплакати, запевняти, що маєте небезпечну хворобу, що чекаєте на цьому місці чоловіка чи гуляєте із псом;

якщо чоловік озброєний, то не дратуйте його і сподівайтеся, що зі сторони надійде допомога.

Зрештою, кожна жінка повинна зробити все для того, аби не провокувати агресивно налаштованих чоловіків та залишити за собою можливість захиститися від лихих намірів ґвалтівника.

ЗАХИЩАТИСЯ, ТА НЕ «ПЕРЕСТАРАТИСЯ»

Це далеко не повний перелік ситуацій, у яких кожній людині потрібно знати, як себе правильно поводити. Проте у світі, де повно небезпек, ми змушені не лише будь-якою ціною вберегти своє життя, а й добре розуміти, що після закінчення конфлікту може виникнути ситуація, в якій нашим діям будуть давати правову оцінку. Кримінальний кодекс України чітко дає визначення таким поняттям як «необхідна оборона», «уявна оборона» та «крайня необхідність» (статті 36, 37, 39). Необхідна оборона – це «дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони». Право на необхідну оборону має кожна людина, однак і її можна перевищити. Статтями 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони) та 124 (умисне заподіяння ТТУ у разі перевищення меж необхідної оборони) КК України саме й передбачено кримінальну відповідальність за такі діяння. Перевищення «повноважень» виникає тоді, коли людина навмисне заподіяла тяжку шкоду тому, хто на неї посягав, попри те, що насправді зловмисник не ніс рівнозначної своїм ушкодженням небезпеки.

У майже всіх інших виправданих випадках необхідної оборони людина не підлягає кримінальній відповідальності. Зокрема, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно-небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідальність. Також не є перевищенням меж необхідної оборони застосування зброї під час захисту від озброєної людини або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.

В свою чергу поняття «крайня необхідність» також виключає кримінальну відповідальність, якщо для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала особі, не можна було уникнути цієї небезпеки, не зробивши певного вчинку. Перевищити межі крайньої необхідності можна лише за умови, якщо заподіяна шкода вища, ніж та небезпека, яку несла людина.

Про правові аспекти у ситуаціях, коли на вас нападає вуличний розбишака чи досвідчений грабіжник, згадувати не випадає, адже в першу чергу спрацьовує інстинкт самозбереження. Проте й про ці законні підстави самозахисту мусимо знати, якщо потім не хочемо відповідати перед Фемідою за те, що «перестаралися», коли захищалися власне життя.

Та у будь-якому випадку головне – бути обачним, ввічливим і даремно не наражати себе на небезпеку, якої завжди можна уникнути, якщо керуватися здоровим глуздом та логічним мисленням.