Розмовами про пенсійну реформу держава продовжує «пудрити» українцям мізки
Відомство, яке щодня розповідає українцям про 145-ти мільярдний дефіцит пенсійного фонду, за три роки так і не спромоглось напрацювати пенсійну реформу.
Про це написала на своїй сторінці у Фейсбук головний редактор "Відомостей" Галина Федоренко.
«Остаточного варіанту пенсійної реформи ще немає, - сказав учора Міністр соціальної політики Андрій Рева. - У Міністерстві працює робоча група, яка обговорює різні принципи пенсійної реформи, де й дискутуються всі деталі. Обговорювати остаточний варіант можна буде лише тоді, коли вона пройде громадські обговорення, розгляд у Кабінеті Міністрів і буде внесена до Верховної Ради».
Уявляєте собі: її ще колись напрацюють, потім винесуть на громадські слухання, Кабмін, Рада і т.д.
Про ще це говорить? А про те, що чиновники свідомо затягують як її розробку, так і прийняття. З одного боку це свідчить про їх непрофесіоналізм, бо за три роки у владі вже можна було щось напрацювати, з іншого, реально цього ніхто не хоче робити. Бо коли стояло питання мінімальної зарплати у 3200, то рішення прийняли за кілька днів. Не дуже там хтось і рахував, просто приймали Держбюджет і щоб підняти собі зарплати і зарплати депутатам, а народ щоб не збунтувався, як це вже було, кинули «кістку» з новою мінімалкою Собі десятки, сотні тисяч, а людям – 3200. А ці 3200, як ми вже бачимо, потягнули за собою ріст цін. Тому нічого не змінилось. Через кілька місяців українці відчують, наскільки гірше стало жити.
Але ми до пенсій. Рева говорить про їх майбутнє осучаснення, про те, що ми маємо від радості стрибати, що сьогодні існує одна шкала нарахування пенсій як для президента, так і для простого українця. Рева постійно забуває сказати про одну, дуже суттєву, деталь – з яких зарплат нараховуватимуться ці пенсії. Якщо зі ста тисяч – це буде одна, з 3200 – це буде інша. І про жодну справедливість при такому розриві не може бути мови.
Тому хочеться сказати урядовцям: не "пудріть" мізки людям. Всі давно все зрозуміли. Під хорошими ідеями, ви намагаєтесь просунути «ге» і думаєте, що хтось не помітить. Як приклад – децентралізація. Влада на місцях дійсно сподівалась, що нарешті отримає можливість максимально розвивати свої території, ви ж перекинули на неї все, що можна і не можна. І тепер вона «задихається» під вашими «зобов’язаннями».
