Сьогодні православні та греко-католики святкують Святвечір

У п’ятницю, 6 січня, православні та греко-католики відзначають навечір’я Різдва Христового, або Різдвяний Святвечір. Святвечір буває двічі на рік — напередодні Різдва Христового та Богоявлення (Водохреща). За традицією, цього дня, прийшовши з храму після ранкової служби, віруючі утримуються від вживання їжі до появи на небі першої зірки, яка символізує зірку, що зійшла над Віфлеємом у момент народження Христа.

За монастирським статутом цього дня на трапезі покладається кутя — варена пшениця (або рис) із медом.

Із Святвечором пов’язаний обряд приготування першої куті, її називали багатою, оскільки, крім неї готували одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею та капустою, картопля та узвар. Страви мають бути пісними оскільки Святвечір припадає на останній день пилипівського посту.

Кутю традиційно виготовляли з пшеничних або ячмінних зерен (на півдні України з рису). Перед тим їх вимочували у воді, товкли в ступі, сушили і знову товкли, щоб остаточно звільнити від луски.

Червоний кут, в якому тримають кубельце з кутею та узваром, в народі ще називають «яслами».

Як тільки на небосхилі з’являлася перша підвечірня зірка, всією родиною сідали за стіл.

Першим, як і годилося, займав місце господар, а за ним інші члени родини. Під час святкової вечері намагалися не виходити з-за столу, розмовляти тихцем. Вставши, глава сімейства пропонував пом’янути покійників і запросити їх до Святвечора. Вважалося, що саме в цей час всі близькі й далекі члени родини мають прийти до оселі, а відтак звільняли для них місця на лавах, ліжках, стільчиках, ставили страви і клали ложки. Слідом за господарем всі присутні виголошували молитву. Після цього господар брав свічку та миску з кутею і, поклонившись до чотирьох кутів, передавав страву дружині. Перед тим, як почати їсти, старійшина, зачерпнувши ложкою куті, підкидав її до стелі — на «приплід». Усі стежили, скільки прилипне зернин, ото стільки з’явиться в новому році ягняток та іншої живності. Друга порція призначалася врожаєві зернових, третя завбачувала кількість роїв, адже традиційно в кожному господарстві тримали бджіл. Тільки після цього починали вечеряти.

Православна церква встановила традиції святкування навечір’я Різдва Христового вже у IV столітті. У V столітті Константинопольський патріарх Анатолій, а потім Анатолій і Софроній єрусалимські, Косма Маюмський та Іоанн Дамаскін написали для святкування Різдва Христового священні співи, якими Церква досі прославляє цю радісну подію.