Британців, які зустрічалися з привидами, стає все більше

Кількість британців, які переконані в тому, що зустрічалися з примарами, постійно збільшується й сьогодні становить 25% дорослого населення Великобританії. Про це говорить Річард Вайсмен, професор психології й досить відомий дослідник паранормальних явищ.

Джерело: Відомості

Кількість британців, які переконані в тому, що зустрічалися з примарами, постійно збільшується й сьогодні становить 25% дорослого населення Великобританії. Про це говорить Річард Вайсмен, професор психології й досить відомий дослідник паранормальних явищ, пише Cnews.

Це дуже висока й швидко зростаюча цифра, що б за нею не стояло. За даними Вайсмана, в 50-х роках число таких людей становило 7% відсотків від дорослого населення Великобританії, в 90-х воно виросло до 14%, досягши в 2003 році 19%.

Сам Вайсман у привидів не вірить і вважає, що причина видінь, глухих нічних ударів, скрипів і просто моторошних звуків лежить не в психічному стані людей, а у впливі телебачення. Останнім часом, говорить він, серіали про примар усе більше й більше заполоняють британське ТБ, тому люди з більшою готовністю сприймають за дії рук примар усе, що здається на перший погляд дивним і лиховісним.

Раніше професор Вайсмен неодноразово залучав до своїх експериментів сотні волонтерів, які бродили найтаємничішими куточками Британії, такими, наприклад, як мережа підземних вулиць Единбурга, де неможливо плюнути, не потрапивши в привида. Різні видіння, дивні звуки, відчуття чиєїсь крижаної руки на плечі та ін. він намагався пояснити (і начебто б пояснював) впливом інфразвуку або слабких аномалій магнітного поля, яке саме по собі може викликати досить дивні відчуття. Хоча, можливо, що він був частково правий тоді точно так само, як частково правий і зараз — можливо, що справа в зростаючій кількості електроніки, яка оточує нас і яка може впливати на людей своїм магнітним полем. В Англії, де примари становлять предмет національної культури й гордості, це, можливо, і призвело до різкого збільшення їх візитів.

Loading...