Астрономи досліджують дивне шикування планетарних туманностей

Астрономи за допомогою телескопа нової технології (NTT) ESO та космічного телескопа Хаббл (NASA/ESA) дослідили більше 100 планетарних туманностей в центральній опуклості нашої галактики. Вони виявили, що представники цієї космічної сім'ї, що за формою схожі на метелика, чомусь таємничо зорієнтовані однаково. Це доволі дивовижний результат, враховуючи їх персональні історії та різноманітні властивості, розповіли у Європейській Південній обсерваторії.

На останніх стадіях життя зірок, схожих на наше Сонце, вони «розпухають» та скидають свої зовнішні шари у навколишній простір, що призводить до утворення планетарних туманностей. Одним із їх типів є біполярні планетарні туманності, котрі дещо схожі на примарні піскові годинники або на метеликів.

Всі ці туманності сформовані в різних частинах космосу. Жодна з них або зірок, котрі їх утворили, не мають взаємодії з іншими туманностями. Проте результати нового дослідження, проведеного астрономи з Манчестерського Університету (Великобританія), свідчать про дивовижну схожість між деякими із цих туманностей: багато із них шикуються в небі подібним чином.

Багато з цих примарних «метеликів» виглядає так, наче їх довгі осі орієнтовані вздовж площини нашої галактики. Використавши зображення від «Хаббла» і NTT, астрономи змогли більш детально їх дослідити.

Науковці дослідили 130 планетарних туманностей в центральній опуклості Чумацького Шляху. Вони визначили три різних їх типи, ретельно вивчили характеристики та зовнішній вигляд.

У той час як представники цих двох груп були зовсім випадково орієнтовані у небі, третій тип біполярних туманностей показав дивовижну перевагу щодо певного напрямку вирівнювання осей.

Вважається, що форма планетарної туманності залежить від обертання зоряної системи, котра її утворила. Тобто властивості системи: чи є вона подвійна, або має ряд планет, що обертаються навколо — це може мати значний вплив на формування оболонки туманності. Форми біполярних туманностей є одними з найбільш надзвичайних, що ймовірно викликано струменями матерії, котрі виходять із подвійних систем у напрямах, перпендикулярних до площин їх орбіт.

Астрономи припускають, що впорядкована орієнтація планетарних туманностей може бути викликана існуванням сильних магнітних полів в галактичній опуклості, нею утворених.

Оскільки більш молоді туманності, тобто ті, котрі ближчі до своїх материнських зірок, не виказують таке шикування, то можна вважати, що ці поля раніше були набагато потужніші, ніж наразі.