Астрономи знайшли пульсар, який допоможе перевірити теорію відносності Ейнштейна
Астрономи виявили та дослідили дивну зоряну пару, що складається із найбільш масивної нейтронної зорі, із числа наразі відомих, та білого карлика, котрий навколо неї обертається.
Астрономи, використавши великий телескоп VLT ESO, а також низку радіотелескопів по всьому світі, виявили та дослідили дивну зоряну пару, що складається із найбільш масивної нейтронної зорі, із числа наразі відомих, та білого карлика, котрий навколо неї обертається. Ця нова дивна подвійна зоря дозволяє перевірити теорію гравітації Ейнштейна (загальну теорію відносності) способами, які досі не були можливими. Про це повідомили у прес-службі Європейської Південної обсерваторії.
Поки нові спостереження точно узгоджуються із передбаченнями від загальної теорії відносності та несумісні з деякими альтернативними теоріями.
Міжнародна науково-дослідна група виявила незвичайний подвійний об'єкт, який складається із крихітної, але незвично важкої нейтронної зорі, що обертається навколо своєї осі 25 разів на секунду, та білого карлика, котрий кружляє навколо неї з періодом дві з половиною години. Нейтронна зоря є пульсаром, котрий випромінює радіохвилі, які можуть бути прийняті на Землі за допомогою радіотелескопів. Хоча ця незвичайна пара дуже цікава сама по собі, вона також є унікальною лабораторією для визначення меж фізичних теорій.
Загальна теорія відносності Ейнштейна, котра пояснює гравітацію, як наслідок викривлення простору-часу, створеного наявністю маси та енергії, витримала всі випробування від часу її опублікування майже сто років тому. Але вона не може бути остаточним поясненням і в кінцевому результаті повинна порушитись.
Фізики створили інші теорії гравітації, які роблять інші передбачення, ніж загальна теорія відносності. Для деяких із цих альтернатив, ці відмінності виявляються лише в дуже сильних гравітаційних полях, котрі не можуть бути знайдені в Сонячній системі.
Це тільки початок докладного дослідження цього унікального об'єкта, котрий астрономи будуть використовувати для перевірки загальної теорії відносності із точністю, досі не досяжною.