Стародавні затемнення допомогли вченим розкрити таємницю подовження доби на Землі

Середньовічні й античні спостереження за місячними і сонячними затемненнями допомогли вченим з’ясувати, що тривалість доби на Землі зростає на 1,8 мілісекунди кожне сторіччя, йдеться в статті, опублікованій в журналі Proceedings of the Royal Society A, повідомляє «РИА «Новости».

Усі «новонароджені» планети, як вважають сьогодні планетологи, дуже швидко обертаються навколо своєї осі, здійснюючи один оберт всього за кілька годин. Згодом їхнє обертання може бути загальмоване до дуже низьких значень з цілої низки причин. Головною з них є гравітаційні взаємодії зі світилом — взаємодія тяжіння Сонця і густа атмосфера Венери, наприклад, вважаються причиною того, чому день на Венері триває довше, ніж рік.

Іншою причиною уповільнення обертання планет можуть бути їхні супутники — наприклад, гравітаційна взаємодія Місяця, Землі і земних океанів вважається причиною уповільнення обертання Землі. У минулому день на нашій планеті тривав близько восьми годин, і зіткнення з Тейєю, прародителькою Місяця, і «народження» супутниці нашої планети загальмувало Землю.

Річард Стівенсон з університету Дарема (Великобританія) і його колеги з'ясували, з якою швидкістю сьогодні сповільнюється обертання Землі і як швидко збільшується тривалість доби на ній, використовуючи оригінальне джерело астрономічної інформації — середньовічні й античні замітки про те, де, як і коли відбувалися місячні і сонячні затемнення.

Як пояснює Стівенсон, місце і час виникнення нового затемнення залежить від того, з якою швидкістю обертається планета. Відповідно, для древніх затемнень цей показник буде залежати від того, з якою швидкістю крутилася Земля в минулому. Якщо ці швидкості будуть відрізнятися, то тоді місце і час, де й коли відбувалися ці затемнення за часів їхніх очевидців, будуть не збігатися з прогнозами на базі математичних розрахунків.

Керуючись цією простою ідеєю, вчені склали список найдавніших затемнень в історії людства, проаналізувавши глиняні таблички давньовавилонських звіздарів, їхніх китайських «колег», записи давньогрецьких філософів, середньовічних європейських і арабських астрономів і вчених, що жили в 16 столітті і пізніше.

Точність цих спостережень і їхня повнота, звичайно, були низькими, проте велика кількість таких затемнень і довгий час, що минув між ними і сучасністю, допомогло вченим «намацати» різницю в тривалості доби сьогодні і 2700 років назад.

Як виявилося, кожні сто років тривалість доби на Землі росла приблизно на 1,8 мілісекунди, що означає, що за весь вивчений ученими час довжина доби зросла на 0,05 секунди — відчутний людиною, але загалом непомітний час, приблизно рівний одному морганню очей . За всі ці 27 століть, загалом, час «зрушив назад» приблизно на 6 годин у порівнянні з тим, яким би він був би, якби Земля не сповільнювалася.

Цікаво, що ця цифра помітно менша за значення, передбачене за допомогою спостережень за приливними силами. Цю різницю вченим ще доведеться пояснити. Як припускають дослідники, ця аномалія пов’язана з тим, що Земля сьогодні виходить з льодовикового періоду і підйом порід у звільнених від льоду куточках планети змушує її крутитися швидше.

Найближчим часом астрономи планують продовжити аналіз древніх історичних відомостей, які, як вони сподіваються, допоможуть їм розкрити суть незвичайних шестирічних коливань в швидкості уповільнення обертання Землі, які, як вони сьогодні підозрюють, пов’язані з рухом рідини всередині ядра нашої планети.