Зубрів на Волині майже не залишилося

Журналіст «Відомостей» разом із екологами та громадськими інспекторами рахували тварин у Звірівському господарстві

Кілька тижнів тому на території Звірівського мисливського господарства було знайдено труп зубра. Це привернуло увагу екологів і громадськості. Волинське товариство охорони природи вже не перший рік б’є на сполох, наголошуючи, що поголів’я зубрів у Звірові — єдиному господарстві на Волині, що може ними похизуватися, катастрофічно зменшується. Якщо у 2002 році стадо налічувало 207 голів, то нині — вдесятеро менше. Причому чітких пояснень, де поділися зубри, у Звірівському господарстві не дають.

За останні кілька років зафіксовано всього два випадки виявлення мертвих зубрів. Окрім знайденого у грудні самця, в 2010 році від анаеробної інфекції загинула зубриха. Захисники природи кажуть, що картина з зубрами була б набагато прозорішою, якби, хай як це прикро, хоча б виявляли мертвих тварин. А то виходить, що і трупів немає, й зубрів щоразу меншає. Випадків, коли б вони мігрували у інші ліси, наразі не зафіксовано. То що ж насправді коїться у Звірівському господарстві?

Волинське товариство охорони природи вдалося до надзвичайного заходу — написало листа до головного державного екологічного інспектора України Павла Жили, якого сповістили про увесь «бардак», що робиться на Волині з червонокнижними тваринами. Розповіли, зокрема, про провальну програму зі збереження та відновлення зубрів, результатом якої стало лише придбання п’ятьох тварин (дві самки та три самці), з яких у вольєрі залишилася лише пара. Одна самка загинула одразу після переїзду на Волинь, а двох самців, як стверджують працівники Звірівського господарства, було випущено у дику природу. Яка доля їх чекала після цього — невідомо.

Повідомили головного еколога країни і про те, як з року в рік «домальовується» чисельність зубра. Захисники природи кажуть, що впродовж останніх двох років у звірівських лісах бачили не більше 15 зубрів, а лісники на початку 2012 року звітували про 27.

Держекоінспектор Павло Жила відреагував на лист волинських природоохоронців і зобов’язав місцевих екологів провести позапланову таксацію (підрахунок) зубрів, на якій вдалося побувати і журналісту «Відомостей».

Перед початком перевірки захисники природи повідомили та попередили директора ДП «Звірівське мисливське господарство» Андрія Шпорука: якщо він і його підлеглі «наганятимуть» цифри та нададуть недостовірну, нічим не підтверджену інформацію про кількість зубрів, то активістам не залишиться іншого виходу, як звернутися напряму до Президента України.

У відповідь пан Шпорук і вусом не повів. До всього ж зустрів перевірку, до складу якої увійшли екологічні інспектори, громадські активісти і журналісти, з відверто невдоволеним обличчям, особливого бажання спілкуватися не виявляв і своїх почуттів, що ця перевірка йому як більмо на оці, не приховував.

Складалося враження, що пан Шпорук робив усе можливе, щоби таксація зубрів не відбулася: ми довго чекали на воза, яким мали об’їжджати ліс, це при тому, що приїхали на годину пізніше від запланованого часу. Відповіді на запитання у директора були стислі, містили чимало слів типу «не знаю», «можливо», хоча керує Звірівським господарством Андрій Михайлович уже добрих шість років і лісові угіддя мав би знати вздовж і впоперек.

Що не кажіть, а не личить директору одного з кращих господарств так поводитися. Тим паче, що він, навпаки, мав би бути зацікавленим у тому, щоб показати зубрів, а не пустити все на самоплив.

Хай там як, але перевірка таки відбулася. Нас розділили на чотири групи, які вирушили об’їжджати ліс різними дорогами. «Відомостям» за п’ять годин торування лісових просторів довелося чимало побачити і пережити. Найперше ми вирушили до вольєра, площа якого 45 гектарів і в якому мала би перебувати пара зубрів. Двічі провалившись у болото і пройшовши кілька кілометрів, двійко зубрів «Відомості» таки побачили. Крім того, натрапили на чималу кількість плямистих оленів. На снігу виднілися сліди козуль, зайців, диких кабанів. Як з’ясувалося вже в кінці дня, ми єдині, кому вдалося побачити зубрів на власні очі.

Неприємний інцидент трапився, коли ми вже виходили з вольєра. Нас зустрів директор Звірівського МГ пан Шпорук. Спочатку він поцікавився, як ми ввійшли на загороджену територію. А потім заявив, що воріт вольєра більше не зачинятиме, мовляв, нехай зубри виходять у дику природу — їм уже давно пора. Ніякого акта про випуск він складати не збирався.

Покласти край довгій суперечці довелось екологам. Начальник відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу Державної екологічної інспекції у Волинській області Дмитро Савчук, який зачинив ворота, був здивований поведінкою пана Шпорука, але сам зробив те, що, за його словами, мав зробити.

На фото: Директор Звірівського господарства Андрій Шпорук (перший зліва) відмовляється закривати ворота вольєра з зубрами

В урочищі Згарена Піч ми натрапили на місце відпочинку зубрів. За слідами стало зрозуміло, що їх тут було не менше восьми особин. Таким чином, наша група таки впевнилася в існуванні десятка зубрів у Звірові.

Іншим групам пощастило менше. За словами громадського інспектора товариства охорони природи Сергія Григоренка, загалом перший день перевірки засвідчив, що у Звірівському МГ мешкає орієнтовно 12 зубрів.

Працівники господарства взялися переконувати, що бачили набагато більше.

— Реально те, що ми ходили і бачили 16 зубрів. Сліди ж звідки беруться? Від тварин. Як ви так рахуєте? — стисло прокоментував директор Андрій Шпорук.

Більш говірким він став, коли його обступили журналісти. Андрій Михайлович не приховує того, що за зубрами доглядати важко і тримати їх невигідно.

— Тварин же годувати треба чимось. Усьому є межа, — резюмував пан Шпорук, наче підтвердивши думки захисників природи про те, що зубри — це проблема для лісників.

— Колісник хоче робити те, що приносить вигоду, — висловив свою думку громадський активіст Сергій Григоренко. — Так, ліс, полювання приносять гроші, а що дають зубри? Нічого, крім витрат. Вони потребують чималих коштів на відгодівлю, охорону. Через зубрів до Звірівського господарства постійно є претензії, а якби тварин не було, то проблем було б менше. Складається враження, що лісники поступово намагаються позбутися зубрів. Якщо ситуація не зміниться, то за два-три роки цих тварин на Волині дійсно не стане. Чомусь у Вінницькій області як було сімдесят зубрів, так поголів’я і тримають у цих межах.

Не оминув увагою тему зубрів і голова Волинської ОДА Борис Клімчук. На одній із нарад він прокоментував її так:

— Наскільки я розумію, те, що ми маємо, охороняється. Для зубрів звірівські ліси — не найліпше місце в Україні. Серед низки причин, зокрема, через браконьєрів. Бо з мисливців зубрів ніхто не стріляє. Ніхто та ніколи. Застрілити зубра — це значить, що ніхто тобі руку після цього не подасть, — сказав Борис Петрович.

Якщо зважати на те, з якою космічною швидкістю безслідно зникають волинські зубри, то можна лише здогадуватись, якою насправді є охорона червонокнижних у Звірові.

P. S. За результатами другого дня перевірки у Звірівському господарстві після шести спроб здійснити загін зубрів не вдалося побачити жодного. Лише в урочищі Згарена Піч помітили одного зубра-одинака. Про це «Відомостям» повідомив голова волинського товариства охорони природи Віктор Комаров.

На фото: Еколог Дмитро Савчук показує місця, де відпочивали зубри