У поліському селі розводять кучерявих свиней

«Відомості» вже писали про родину Матвійчуків із села Граддя Маневицького району, що відома на всю округу завдяки тепличному овочівництву.  Та голова сімейства Микола Павлович — справжній господар і має неабиякий інтерес до різних цікавинок та новацій сільського господарства. Отож, на диво всім розводить у звичайному поліському селі унікальних кудлатих свиней породи монголіца.

Ця порода свинок була виведена ще у 19 столітті в Угорщині шляхом схрещення дикої свині з домашньою. Через довгу закручену  шерсть здалека цих тваринок можна сплутати з вівцям.

 — Я по-особливому ставлюся до сільського господарства. Якщо вже десь щось цікаве побачу, то не вгамуюсь, поки не придбаю для себе,  — каже Микола Матвійчук.

Так сталось і з кудлатими свинками. Коли Микола Павлович дізнався про цю породу, то їздив роздивлятись диво-тварин і на Закарпаття, і на Хмельниччину та Тернопільщину. Зрештою не втримався і придбав аж п’ять поросяток.

— Кучеряві свині добре призвичаїлись до волинських умов, завдяки своїй довгій шерсті не потребують особливих умов і цілий рік живуть практично на вулиці, з легкістю переносять навіть люті морози, — ділиться господар.

Зараз в обійсті Матвійчуків четверо таких свинок, бо поросяток уже розкупили. Мешкають кудлаті в спеціальному відкритому вольєрі і ще мають у своєму розпорядженні міні-ставочок та невеличкий хлівчик. Як розповів Микола Павлович,  водойма  необхідна тваринам, аби попити води та скупатись у спекотні літні дні. Зимують свині теж тут, щоправда, до морозів готуються — зносять зі всього вольєру сіно та гілки у свій хлів.

Невибагливі кучеряві свині й до харчування.

— Вони їдять у три рази менше, як звичайні льохи. Коли простій свинці для нормального росту потрібно 3-4 кілограми зерна на добу, то цій вистачить і одного кілограма. З настанням весняно-літнього періоду в раціоні тварин з’являється різноманітна зелень:  конюшина, люцена, звичайна трава чи навіть зілля. Монголіца з радістю їстиме й огірок, і яблуко, й гарбузи. Крім цього ця порода дуже стійка до хвороб, адже має в собі й кров диких кабанів, — зазначає пан Микола.

Зазвичай період відгодівлі кучерявих свиней становить близько року. За цей час монголіца може набрати до 200 кілограмів ваги. За словами волинського господаря, м’ясо цих тварин особливо цінне. В порівнянні зі звичайною свининою воно менш жирне, не містить холестерину, більш насичене цінними вітамінами та мінералами. Загалом — справжнісінький делікатес.

— Самиця угорських кучерявих свиней приводить чимале потомство. Спочатку — до п’яти поросяток, а згодом і до десяти, — розповідає Микола Павлович. — Десь через два-три тижні чекаємо на поповнення. Хоч поросяток ще немає, але усі вони вже замовлені, тож проблем зі збутом не буде.

Вартість маленької монголіци на ринку коливається у межах 150 доларів. Родина Матвійчуків цінить поросяток дещо дешевше — 100 доларів за одного. Минулої осені, коли було потомство, то розмістили оголошення про продаж в Інтернеті, й свинки швидко знайшли нових господарів.

Крім кудлатих свиней, Матвійчуки розводять і звичайних, щоправда, теж угорського походження.  Проте унікальні свині — це не єдина гордість Матвійчуків. Ось уже чотири роки в їхньому подвір’ї живуть павичі, а минулоріч з’явились ще й фазани.

Павичів Микола Павлович привіз із Ковеля, побачив їх на місцевому ринку і вирішив придбати. За парочку молодих екзотичних птахів тоді заплатив 500 гривень. Щоправда, перші павичі у Градді не прижились, але невдовзі господар знову купив самця та самицю, й уже третій рік птахи приводять потомство.

— Павичі потребують делікатного догляду, їм необхідне тепло, а маленьких пташенят взагалі до двох місяців потрібно тримати у тепличному кліматі — під ввімкненою лампою, —  каже пан Микола. – Самиці несуться 2-3 рази на літо по 10-15 яєць за раз. А от висиджувати пташенят саджу курку чи індичку,  аби павичка продовжувала нестись. З приведеного потомства виростає лише третина птахів, бо частина народжується кволими і не виживає. Зараз ціна цих птахів уже підвищилась, за парочку кілька місячних павичів просять одну тисячу гривень,  а дорослий самець із хвостом вартує близько двох тисяч.

У 2011 році Микола Павлович привіз із Закарпаття ще й фазанів. Поки що їх лише троє, та невдовзі чекають на поповнення. Господар годує птахів, так як і звичайних курей, — пшеницею та кукурудзою. Або робить корм із цих зерен за допомогою екструдера, який їх перемелює та під тиском формує у палички. Аби екзотичні птахи не хворіли, обов’язково додає до раціону вітаміни, а час від часу і пігулки для профілактики.