Ківерцівські мисливці проти передачі мисливських угідь у приватні руки

Після публікації матеріалу журналіста Ірини Костюк «В маневицьких лісах більшає звірини», який був надрукований у сьомому номері газети від 16 лютого 2012 року, до редакції «Відомостей» надійшов лист від мисливців Ківерцівського району. Дописувачі висловили своє обурення статтею та розповіли про власне бачення проблеми, яка склалася навколо передачі мисливських угідь приватникам. Лист друкуємо без змін.

«Шановна редакціє газети «Відомості». Прочитавши статтю «В маневицьких лісах більшає звірини», хотілося б висловити свою думку щодо передачі лісових угідь у приватні руки. Я особисто є мисливцем із більш як 25-літнім стажем і починав полювати ще за радянських часів, коли мисливські господарства знаходилися в руках держави. Коли на полюванні на зайців на полях я міг бачити до ста зубрів, не кажучи вже про оленів і косуль. Коли відстріл копитних проводився і рахувався відповідно до їх кількості, а не за гроші та задоволення. Коли картка на відстріл зайців коштувала розумну ціну в порівнянні з теперішніми цінами. Коли єгері разом із мисливцями заготовляли корми на зиму звірям, будували кормушки, солонці, засаджували ділянки топінамбуром, кукурудзою та злаковими.

А весь бардак почався з 90-х років. До нас почали їздити на полювання іноземці, які за гроші відстрілювали кращих особин фауни, зокрема самців, які примножували свій генофонд. З них почали брати приклад і наші керівники, і так звані «нові українці», які почали полювати на новий лад. До них підключилися підприємці та бізнесмени.

Ви, шановна Ірино Костюк, якщо вже пишете, то хоча б раз виїдьте на полювання з «новими українцями» та подивіться на їхню амуніцію. Гляньте, яка в них зброя, приціли, біноклі, машини, у що вони одягнені, як і на що полюють, а якщо повезе, то пообідайте з ними. І зустріньтеся з простими мисливцями та поспілкуйтеся з ними. Тоді ви зрозумієте, звідки беруться Лозинські.

Зараз у нашому господарстві є три зубри, які живуть у кошарі в урочищі «Майдан». У лісі полює еліта, яка стріляє все, що потрапляє під приціл.

Усіма ліцензіями на відстріл керує наш «генерал волинського лісу», часто бачимо його на джипі або верхи на коні, коли він об’їжджає майже свої угіддя і думає, як би то скоріше їх «прихватизувати».

Як тільки ліс відійде в приватні руки, до так званих панів-господарників, дорога до лісу для простих людей буде закрита. Ні риби половити, ні покупатися вам і нам ніхто не дозволить.

Колись, повірте мені, звірі підходили до воза, їли сіно, олені брали хліб і буряки з рук. Ходили цілі табуни, їх можна було побачити і зранку, і протягом дня.

Не так давно показували приватне мисливське господарство в Тернопільській області. На площадці стоїть, як у президента, вертоліт, ним літають і відстежують звіра. Щоб вполювати оленя благородного, треба заплатити від двох тисяч євро. Так що «барига» — не професія, а стан душі. Вони не борються за збереження флори і фауни, а думають, як нажитися. Вкладають копійки, а наживають тисячі. Ви думаєте, що звіра вибивають браконьєри? Звір вимирає.

Ми вам ще раз повторюємо: найбільші браконьєри — то теперішні керівники, бізнесмени, підприємці, яким за гроші дозволено все.

Мисливці сіл Звірів, Пальче, Котів і Дерно Ківерцівського району».