Іслам – покірність Аллаху чи заклик до тероризму?

   Загострення відносин між  Туреччиною та РФ змушує нас пригадати про одну з найрадикальніших релігій світу – іслам, який сформувався ще у VIIст. в Аравії. Ця релігія посідає друге місце (після християнства) за кількістю прихильників, яких називають мусульманами. Зі щорічного звіту Міжнародного Бюлетеня місіонерських досліджень (International Bulletin of Missionary Research) видно, що у світі щодня стає на 300 атеїстів менше, а кількість віруючих зростає. Українці вважаються  однією з найбільших релігійних націй у Європі. Майже 72% вважають себе віруючими, поступаючись лише католикам Польщі, Португалії, Словаччини та православним кіпріотам. Найбільшим релігійним краєм залишається західна Україна, до якої входить і Волинь.

У перекладі з арабської слово «іслам» означає «покірність». Тобто, мусульманин – це той, хто покірний Богу. Мусульманська доктрина про Бога і поклонінні Йому заснована на вченні пророка Мухаммада. Таким чином, мусульмани вірять у те, що «Немає Бога, крім Аллага, і Мухаммад  пророк Його». Іслам поділяється на дві основні течії – суніти (прибічники Сунни – розповіді про вчинки та висловлювання Мухаммада, яких 85% від всіх мусульман) і шиїти (прибічники Корану). Саме  віровчення засноване на п’яти стовпах ісламу: сповідання віри – «Немає Бога, крім Аллага, і Мухаммад пророк Його»; молитви (п’ять разів на день з поклонами у напрямку Мекки); милостині (яка у деяких країнах існує як офіційний податок); посту (протягом місяця Рамадана згідно з місячним календарем. Вдень їсти та пити не можна, але із заходом сонця ця заборона знімається); паломництва ( в Мекку, куди правовірний повинен потрапити хоча б раз у житті).

    Ознайомившись з історією ісламу, можна зробити висновок, що вимоги ісламу до людини – це просто інструкція для життя. Закони ісламу НЕ дозволяють умисне вбивство. Іслам засуджує самогубство. Тобто, як і решта світових релігій, іслам стоїть на позиціях миру по відношенню до всіх людей. Радикальним його робить монотеїзм. Тобто Богом визнається лише Аллаг, а Боги інших релігій вважаються просто багатобожжям. Наприклад, Ісус Христос визнається великим пророком, але відкидається той факт, що він помер на хресті. Іслам стверджує, що Ісус був взятий на небо без страждань і смерті (категорично відкидає концепцію замісної жертви). 

Війна між двома найбільшими релігіями (християнство та іслам) велася постійно.  А все тому, що знаходиться багато віруючих людей, які спотворюють те чи інше релігійне вчення, на свій лад трактуючи вчення релігійних діячів та священні книги, будь то Біблія чи Коран. Для нас мусульмани (особливо після терористичного акту 11 вересня 2001 року у США) асоціюються зі словами «терористи», «терористичний акт», «терористи-смертники». Світ змінився назавжди. Будь-яке загострення подій на Близькому Сході обов’язково пов’язане з терористичними організаціями, члени яких сповідують іслам («Хезболла», «Аль-Каїда», ІДІЛ та ін.). 

       Саме з ординського хана Тохтамиша (помер 1406 року) і його загонів починається історія мусульманської громади в Україні. Власне на теренах Волині татарські поселення з’явилися у XVIст. Починають з’являтися поселення, мечеті, кладовища, земельні ділянки. Фіксує присутність цих людей і «Луцька міська книга» (під 1619 роком). На жаль, мечеті в Острозі не збереглися ( були переважно з дерева). Хоча мусульмани Луцька добиваються будівництва мечеті поблизу Гаразджі (зараз богослужіння проходять на вул.Винниченка).

Останні згадки про діяльність татарських громад (релігійну та культурну) припадають на часи входження частини Волині до складу Польщі, а саме на 1922–1939 роки; у 1936-му іслам навіть здобув «офіційне» визнання Варшави, а мусульманські організації почали отримувати фінансування з державного бюджету. На сьогодні ж від колись великих громад залишилися тільки окремі представники, інші фактично були асимільовані й в абсолютній більшості втратили свою первинну релігійну та культурну ідентичність.

    Сьогодні найближча мечеть для мусульман Волинської області знаходиться у Львові. Загалом, іслам на Волині розпорошений. Приміром, у Луцьку проживає понад 300 мусульман. В основному, це переселенці з Криму. Війна з РФ та незаконними збройними формуваннями «Л/ДНР» призводить до поповнення мусульманської громади Волині. Є випадки, коли волинянки виходять заміж за мусульман з інших країн.

   Виникнення ісламського радикалізму зумовлене цілим комплексом внутрішніх і зовнішніх передумов. Серед них слід виділити саме значення ісламу як релігії, яка відіграла визначальну роль у консолідації арабського світу. Існує певна неоднорідність в ісламі з багатьох релігійних питань, яка обумовлена різними трактуваннями Корану і Сунни, різними напрямками, течіями, думками релігійних діячів. Для мусульманської спільноти (умми) є нерозривним зв’язок ісламу і політики. Інакше кажучи, мусульмани всіх країн однакові, незалежно від етнічних, расових та інших відмінностей, а люди, які сформовані ісламом, становлять єдину спільність – «умму». Звідси різні панісламістські концепції, що пропагують об’єднання всіх мусульман світу в єдину державу. У сприйнятті ж мусульманина-радикала релігійна громада одновірців-мусульман виступає в якості головної світоглядної цінності.

   Наступними особливостями радикального ісламу виступають його фаталізм, фанатизм, мусульманський ентузіазм і прагнення до світового панування. Як соціально-політична практика ісламізм виступає інструментом певних політичних сил, засобом і одночасно способом тиску на політику шляхом: постійної дестабілізації мусульманських (немусульманських) держав; терору, що залякує цивільне населення всього світу; розпалювання локальних конфліктів, залучення в них якомога більшої кількості людей, угруповань і рухів; постійне прагнення до набуття зброї масового ураження. Важливим заходом протидії ісламському радикалізму є рішення проблеми Палестини, підтримка традиційних ісламських країн та їх урядів.  І, звичайно, підтримка Туреччини у війні з сирійським урядом Асада, який фінансується і підтримується Росією.

   Тільки системний і цілеспрямований вплив на всі системи радикального ісламського руху з боку органів державної влади може створити об’єктивні передумови для успішного захисту національних інтересів держави. Йдеться про вибудовування практичних інституційно-правових, політико-організаційних, соціально-економічних та адміністративно-силових заходів. Саме одночасна робота на цих напрямках може стати запорукою для ефективної боротьби з радикальним ісламом.      

    Як бачимо, іслам на Волині не становить загрози. Етнічні та релігійні меншини перебувають у безпеці. Голова ГО «Кримські татари Волині» Сервер Зейнідінов турбується і про гідне поховання мусульман, і про місце майбутньої мечеті. Адже колись на Волині існувала дуже велика кримськотатарська община.  Її появу пов’язують ще з такими людьми, як князь Вітовт, який під час своїх військових походів взяв в полон багато татар і поселив їх в Луцьку (у XIV–XV столітті була навіть вулиця Татарська в межах окольного замку). І замість того, щоб черговий раз засуджувати народну самосвідомість представників іншої культури, можна було б іще раз уважно поглянути на те, якою мудрою й виваженою була національна політика князів Острозьких. А головне – зі справді державницькими, а не популістськими пріоритетами. Ісламізм, як і будь-які ультраправі рухи, можна порівняти з наркотиками. «Каліч і розпинай невірних, якщо вони критикують іслам» (Коран 5:33). Не варто забувати, що всі аяти (вірші) Корану несуть ситуативний характер. А радикальні ісламісти вміло цим користуються, трактуючи кожен вірш по-своєму, вириваючи із загального контенту. З точки зору авторитетів мусульманства «джихад» (священна війна) зовсім не означає у сучасному світі війну проти іновірців чи невірних. Джихад – це боротьба за поширення і торжество ісламу. Мусульманські авторитети також підкреслюють, що вбивства мирних людей – це страшний гріх. 

Молодь потребує трьох основних речей у житті – ідентичності, спільноти та мети. Екстремісти дарують людям приємні відчуття на короткий час, але водночас руйнують саму людину. Радикалізм не приносить щастя ніде, ніколи і ні в чому. Адже саме радикальні ісламісти, спотворюючи суть Корану, закликають вбивати іновірців (тобто людей іншої віри). Жодна релігія не вчить ненависті, вбивствам, звірствам чи іншим проявам жорстокості. Люди самі спотворюють і вчення, і релігії, і віру в Бога. Релігій багато, а Бог – один!

    Виховуючи змалечку терпимість, толерантність, співчуття і співучасть, повагу до людей будь-якої національності, віросповідання чи кольору шкіри, ми виховуємо гідних нащадків. Ми відбудуємо нашу понівечену війною Україну і зробимо її справжнім європейським центром духовності. Не лише географічно, а й ментально. Варто залишатися Людьми, не залежно від того, Коран у твоїх руках,  Біблія, Тора чи будь-яка інша священна книга. Бог все одно один!

Іван ПРИХОДЧУК