Мешканець литовського Каунаса розігнав «Запорожець» до 115 км/год

Андрюс Чікотас хоче зберегти ці радянські автомобілі, в його дворі «Запорожців» мало не три десятки. Перший з них він отримав у подарунок, повідомляє RU.Delphi.

«Коли мені було 15 років, перший «ЗАЗ» мені подарував дядько. До цього в мене був мопед. Він каже: що ти тут без даху будеш їздити. Тоді він віддав свій «Запорожець», пошарпаний такий. І ми, діти, привели його в порядок і випробовували на березі Німану. По закінченні університету з’явилася ностальгія і друг знайшов «Запорожець» із технічним оглядом. Коштував копійки, і ми поїхали його спробувати. Купили», — розповідає Чікотас.

Однак на цьому ентузіаст не зупинився: «І тоді почалося. Спочатку один. Потім не вистачало деталей, купили другий. Почали шукати, почали пропонувати. Тоді знову деталей не вистачало, попався зе кращий — гріх не купити. І так почалося — до 30 машин у дворі».

Зараз будинок Андрюса Чікотаса в Каунасі, на набережній Німану, сповнений різних моделей «Запорожців», а самого Чікотаса називають ходячою енциклопедія про ці автомобілі.

«Моделі з 1961 до 1991 року. Ми вже не вважаємо «Таврію» «Запорожцем». Деталі не підходять і двигун вже не там, де повинен бути — ззаду. А ось перша модель 1961 року в нас є. У Радянському Союзі, звичайно, нічого нового не придумали, скопіювали Fiat 600, трохи додали свого і вийшов такий ось мотоцикл з дахом», — усміхається чоловік. Зараз технічні параметри цих автомобілів викликають, м’яко кажучи, посмішку. Однак і з такої машини можна вичавити більше, ніж здається.

«Я розігнався до 115 км/г. З гори? Ні, на рівному місці, оскільки з гори страшно. Його підвіска така нестабільна, що й на рівному місці, буває, люди перевертаються. Але так, по книзі, його середня швидкість 40 км/г. Пишуть, що максимум — 80 км/г. Але якщо їдеш, то годину він їде, а дві повинен стояти, бо повітря охолоджується», — говорить Чікотас.

Складно сказати, скільки «Запоржців» залишилося в Литві. Ясно одне, що більшість — у Каунасі. «Я б сказав, що велика частина в моєму дворі, — сміється Чікотас. — А так, напевно, є люди старші за мене, у яких є ностальгія за цим автомобілям, і в них вони ще є. Ми спілкуємося на форумах, обмінюємося деталями», — говорить він.

Якщо раніше «Запорожці» мало не віддавали задарма, то сьогодні його ціна набагато вища. Приміром, оновлений ЗАЗ-965 1966 року виготовлення коштує близько 1500 євро. «Сьогодні вони вже не дешеві. Росіяни говорили, що такий автомобіль можна було колись купити за пляшку», — сміється Чікотас.

Житель Каунаса створив разом з друзями «ЗАЗ-клуб». Зараз ідейний керівник залишився на самоті. Однак це його не лякає. «Всі говорили: ай, «Запорожець» — це найгірша машина. Ми, три друга, створили «ЗАЗ-клуб». Хотіли довести, що не так вже все й погано з цими «Запорожцями». Зараз із засновників залишився я один. Інші відійшли від справ, а я продовжую йти до наміченої мети і кажу, що «Запорожці» ще живі. Так і підтримуємо традицію», — посміхається Андрюс Чікотас.