Брати Клюєви заборгували країні майже мільярд гривень

Як повідомляє інтернет-видання «Наші гроші», рішення про це ухвалив Вищий господарський суд України, встановивши, що у 2009—2010 роках «Укрексімбанк» та «Завод напівпровідників» уклали сім кредитних договорів.

У 2009 році для забезпечення повернення кредиту був укладений договір поруки, за яким «Актив-Страхування» поручилася відповідати за виконання позичальником своїх зобов'язань.

У березні 2009 року було погоджено, що сума генеральної угоди складе в еквіваленті 150 млн євро, в травні 2010 року сторони поручительства підписали додаткову угоду, за якою кредитна лінія була збільшена до 230 млн євро.

У червні 2014 держбанк звернувся до господарського суду з позовом, у якому вказав, що позичальник прострочив виплату кредиту за договором № 4, термін погашення якого закінчився в березні 2014 року.

Крім того, позичальник заборгував за відсотками і комісії. Загальна сума боргу на 17 жовтня 2014 року склала 16,99 млн євро, 25,46 млн дол. і 34,73 млн грн. За сьогоднішнім курсом НБУ, це дорівнює 989,37 млн грн.

Господарський та апеляційний суди позов «Укрексімбанку» задовольнили. У тому числі через те, що позичальник і поручитель не робили спроб погасити свій борг.

Нагадаємо, «Завод напівпровідників» і «Актив-Страхування» підконтрольні братам Сергію та Андрію Клюєвим.

2 червня Вищий госпсуд задовольнив скаргу «Актив-Страхування» і скасував рішення суддів першої інстанції, які визнавали дійсним договір поруки від березня 2009 року генеральною угодою на кредит в 230 млн євро.

Це рішення було прийнято за день до зняття із Сергія Клюєва за ініціативою ГПУ депутатської недоторканності, яка підозрює його в незаконній приватизації 74,99 % акцій ВАТ «Завод напівпровідників». Після зняття недоторканності Сергій Клюєв зник.

У квітні 2014 МВС оголосило про розшук брата Сергія Клюєва — Андрія, який під час Євромайдану очолював РНБО.

У Генеральній прокуратурі раніше заявляли, що Андрій Клюєв у березні 2009 року, маючи статус народного депутата, сприяв отриманню кредиту на суму 150 млн євро на користь «Заводу напівпровідників». При цьому отриманий кредит був забезпечений неліквідним обладнанням, яке створювало високі ризики неповернення позики.