19-річна майстриня у наступному році планує створювати солом’яний одяг

Прийоми плетіння з соломи здавна відомі багатьом землеробським народам. Потреба в речах, виготовлених з цього доступного матеріалу, обумовила те, що з покоління в покоління передавалися і вдосконалювалися ремісничі й художні традиції соломоплетіння — одного з найдавніших ремесел людства. Приємно, що давнє заняття цікавить і молодих людей. Дивлячись на речі з соломки, виготовлені Інною Чонкою з села Купичів Турійського району, не віриться, що їх авторці лише 19 років. А соломоплетінням дівчина займається ще з 4-го класу.

Сьогодні вона — студентка 2 курсу факультету соціальної педагогіки ВНУ ім. Лесі Українки. А творчість Інни розпочалася зі шкільної студії «Житечко». Саме її керівник Марія Кравчук прищепила своїй вихованці велику любов до плетіння з соломи. Незважаючи на свій юний вік, Інна вже кілька років бере участь у міжнародних, всеукраїнських, обласних конкурсах, виставках, фестивалях. Переможниця багатьох із них, наприклад, конкурсу «Золотий лелека», який відбувався в Коблево, тоді дівчина виграла гран-прі. Також брала участь у конкурсі масок на тему «Міфи та легенди», який організовувався американським музеєм.

— Використала тематику Лесі Українки, — розповідає про участь у конкурсі Інна. — І виготовила маску водяної русалки. Хоча в умовах не зазначалося про розміри маски, я її зробила, як на себе. На роботу витратила більше місяця. Потім фото маски надіслала в Америку. У своїй віковій категорії я зайняла перше місце.

Загалом у Інни є вироби різної тематики. Це квіти, обереги, фантастичні тварини, прикраси — намисто, браслети, головні убори. Два роки тому у Ковелі демонструвалася її персональна виставка, де дівчина представила понад 70 виробів. Крім того, замість 2 тижнів, на які розраховувалася в часі виставка, вона проіснувала 2 місяці, бо відвідувачів було багато.

— Зараз є задум щодо дизайну одягу, — розповідає про творчі плани Інна. — Ще у молодшому віці я створила костюм із соломи. Тепер же хочу виготовляти якісь, можливо, деталі в одязі, щоб їх практично використовувати, бо у тому костюмі, що у мене є, пройтися вулицею можна, але виглядатиму ну надто екстравагантно. Хіба що реально його одягати на виставки, фестивалі.

На запитання, наскільки затребуваними сьогодні є вироби із соломи і чи заробила дівчина уже якийсь капітал від реалізації виробів, Інна відповіла, що деякі невеличкі ярмаркові продала. Але ті роботи, які вважає справді творчими, тобто на них затратила більше часу, сил та енергії, вона намагається не віддавати.

— Не тому, що мені не потрібні гроші, — пояснює майстриня, — а тому, що хочеться зібрати якусь власну колекцію. Трапляється інколи на фестивалі підходять і кажуть: «Та тут нема нічого складного, я й сам таке зроблю». А є люди, які розуміють, що це дійсно дуже копітка праця.

В тому, що це ремесло складне і вимагає терпіння, сумнівів нема, адже чого варта лише одна заготовка матеріалу. Як пояснила Інна, у своїй роботі вона користується житньою соломою. А збирає її у червні місяці, коли жито ще зелене і цвіте. Після того як нажне його в полі, висушує на горищі. Потім ріже по колінцях і сортує — по довжині, по товщині. Після цього мочить у кип’ятку і приступає до плетіння деталей виробу. Ні фарбами, ні відбілювачами при цьому не користується, адже річ із соломи має бути натуральною і екологічно чистою. Для кріплення деталей використовує капронові нитки та дротики. Як правило, каже Інна, роботи стають жовтого кольору і не темніють, хіба тільки при надмірній вологості.

У мистецтві ідеалом для Інни є її вчителька Марія Василівна.

— Беру приклад з неї, — розповідає дівчина, — тому що це людина, яка досягла і прагне досягнути багато у своєму житті. Вона вже більше 20 років займається соломоплетінням. Коли під час карантину я поїхала до неї, вона розповіла про свої нові ідеї, нові враження від поїздки в Німеччину, це було дуже захоплююче. І якщо зараз у зв’язку з навчанням я стала менше часу приділяти ремеслу, то після розмови з вчителькою бажання творити з’явилося знову. Я впевнена: якщо будуть роботи, то мене у будь-який момент можуть кудись запросити, можна кудись поїхати, світ побачити, себе показати.

Також Інні цікаво поспілкуватися із майстрами з-за кордону, бо там є дуже багато талановитих людей і у них зовсім інше бачення цього ремесла, ніж в Україні. Але дівчина ні в якому разі не хоче їх копіювати, лише поділитися думками, порівняти методики. А через посередництво газети дівчина нагадує, що цього літа з 1 по 7 серпня у Луцьку проходитиме міжнародний фестиваль соломоплетіння. До нас вперше приїдуть майстри з-за кордону, з усієї України. На цьому фестивалі Інна проводитиме для бажаючих майстер-класи. Інформація про захід уже є в Інтернеті.

Молодій майстрині можна лише побажати творчих успіхів. Напевно, за кілька років вона стане відомою у мистецьких колах не тільки в Україні, а й за межами нашої держави.