2009-й став роком змін у світовій політиці

2009 рік у європейській і світовій політиці став роком змін та прийняття нових рішень. Головною його подією для країн-членів Євросоюзу можна назвати ратифікацію Лісабонського договору.  Процес ратифікації цього документу, на основі якого в ЄС було вирішено провести кардинальне реформування системи управління, проходив дуже складно. Не один раз доля Лісабонського договору була на волосині від провалу. На кінцевому етапі вона залежала від рішення однієї єдиної людини - чеського президента Вацлава Клауса.  Хочеш не хочеш Клаус в результаті поставив свій підпис під Лісабонським договором, який 1 грудня 2009 офіційно набув чинності. З цього часу в ЄС існують дві нові посади. Вперше в історії в Євросоюзі з'явився президент. На цю посаду затверджено бельгійця Херман Ван Ромни. Його завдання - представляти в рівній мірі інтереси всіх 27 країн європейської сім'ї на міжнародній арені. "Те, що я думаю, не має значення. Моя роль полягає у пошуку компромісу" - сказав Ромни після вступу на свою посаду.  Було створено і посаду голови зовнішньополітичного відомства. Її обійняла представниця Великобританії Кетрін Ештон. Наступна тема, яка займала уми політиків у Брюсселі в році, що минає, - фінансова криза. У міру стабілізації економічного становища в країнах ЄС, лідери європейських країн приступили до зниження своїх бюджетних дефіцитів. Мільярдні державні пакети з порятунку економіки стали причиною того, що дефіцит держбюджету країн Євросоюзу зріс до рекордного рівня. У підсумку у 2009 році 20 з 27 країн ЄС порушили Європейський пакт стабільності та зростання, згідно з яким рівень дефіциту держбюджету не повинен перевищувати 3 відсотки ВВП. Критична реакція глави Європейського центрального банку Жан-Клода Тріше (Jean-Claude Trichet) не змусила на себе довго чекати. Він дорікнув великі країни у тому, що ті дуже недбало поводяться з пактом стабільності ЄС. Ще одним яблуком розбрату в Брюсселі в році, що минає залишалося питання можливого прийому до європейської сім'ї нових членів. Ще до підписання Лісабонського договору міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт висловився за те, щоб у довгостроковій перспективі до ЄС увійшли не тільки всі західнобалканських країн, але й Туреччина.  Більшість європейських політиків проти членства ЄС Туреччини "Європа мені бачиться спільнотою всіх країн, розташованих у Європі, - підкреслив Більдт. - Я проти Європи, яка б виключила зі свого складу якісь певні країни, народності чи релігії". Більдт визнав, що його мрія дуже амбітна, тому він закликав союзників не втікати від проблем, а відкрито обговорювати їх. Не секрет, що більшість європейських політиків скептично ставляться до можливості прийому до ЄС Туреччини. Для громадян же балканських країн ЄС поступово стає більш відкритим. Так, починаючи з кінця грудня цього року, жителі Сербії, Чорногорії та Македонії можуть без віз відвідувати країни Шенгенської зони. Зміни відбулися не тільки в ЄС, але і в НАТО. Влітку цього року прем'єр-міністр Данії Андерс Фог Расмуссен став новим генеральним секретарем Північноатлантичного альянсу. Він позитивно оцінив намір американського президента Барака Обами заморозити плани Джорджа Буша з розгортання системи ПРО в Східній Європі.  Замість радарної станції в Чехії і протиракетних установок в Польщі, безпека Європи тепер повинні забезпечувати надсучасні кораблі в Середземному і Північному морях. На думку генсека НАТО, альянс буде набагато активніше брати участь у розробці власної протиракетної системи. Рішення Обами допомогло подолати не тільки розкол всередині Євросоюзу, але й також поліпшити взаємини НАТО з Росією. Це принесе альянсу явні переваги. Наприклад, щодо військової операції НАТО в Афганістані, як підкреслив у жовтні цього року глава російського МЗС Сергій Лавров: "Наша позиція полягає в тому, що ми не хочемо, щоб міжнародні сили по сприянню безпеки потерпіли невдачу в Афганістані".  За словами Лаврова, Росія намагається всіляко допомагати НАТО, тому що невдачі світової спільноти в Афганістані будуть означати серйозні збільшення проблем, пов'язаних з міжнародним тероризмом, з наркотрафіком і організованою злочинністю для центральноазіатських держав і для Російської Федерації. Не зважаючи на російську підтримку, експерти виходять з того, що Афганістан буде залишатися для НАТО великою проблемою протягом наступних років. І остання тема, що займала розуми європейців, стосується питання порятунку планети від викидів вуглекислого газу. Ще до початку багатообіцяючої Конференції ООН зі зміни клімату на планеті канцлер ФРН в Копенгагені Ангела Меркель закликала політиків ставитися до цієї проблеми так само серйозно, як і до економічної кризи. До кінця року Копенгаген, де проходила конференція по клімату ООН, став містом надії. Щоправда, очікування європейців виправдалися лише частково, і тому розробка нового договору, який повинен у 2012 році замінити Кіотський протокол, буде продовжено в наступному році.