Батько трьох дітей вбив коханця своєї дружини

Квартирне питання для українських молодих сімей, певно, найактуальніше. Бо непорозуміння з батьками рано чи пізно стають причиною розлучення, а іноді навіть трагедії.

… Павло і Оксана одружилися у 2003-му, йому був 21 рік, їй — 18. Оселилися у батьківській хаті Павла. Але в невістки відразу не склалися стосунки зі свекром-одинаком (свекруха втекла у Росію на заробітки). Старший Семенюк постійно дорікав Оксані: мовляв, нічого не робить по господарству, тільки себе глядить. У 2004-му в молодій сім’ї народилася донечка, наступного року — ще одна. Тож, можливо, Оксані за дітьми і ніколи було ще й всю хатню роботу виконувати. Та свекор цього ніяк не хотів зрозуміти і постійно сварився з невісткою. Нарешті дівчина не витримала, вмовила Павла переїхати до її батьків — у село в Луцькому районі. Але й там парі не було спокою, тепер уже теща присікувалася до Павла. Назбиравши трохи грошей, Семенюки зняли будинок у райцентрі і переїхали туди. Життя стало налагоджуватися. Наприкінці 2008 року в них народився син.

Але сімейна ідилія тривала недовго. Павло запідозрив дружину у зраді, і не з ким-небудь, а з кумом — 21-літній Юра хрестив їхнього найменшенького. Оксана, щоб не накликати біду, втекла з дітьми до своєї матері — нібито допомогти їй прополоти буряки. Та коли Павло через десять днів приїхав їх забирати, дружина заявила, що залишиться тут, а з ним хоче розлучитися. Не було скандалів, криків, Семенюк погодився, бо за шість років у шлюбі втомився від кочування по хатах та намагання зберегти родину. Але, щоб офіційно розлучитися, мусили зачекати, поки їх синові виповниться один рік. Павло повернувся до батька, а Оксана притулилася біля матері, яка, до речі, на той час жила з коханцем. Від одного села до другого — рукою подати, тож хлопець часто навідувався до дітей, привозив гостинці. У серпні 2009-го, вкотре приїхавши у вихідний до дружини і дітей, Павло застав у хаті Юрія. Як з’ясувалося, він тут живе, на яких підставах — зраджений чоловік не допитувався.

Була погожа днина, тож Павло, Юра і Оксана як звичайні друзі пішли гуляти. Спершу в магазині накупили солодощів дітям, а собі — дві літри пива. Далі надумали піти на озеро скупатися, прихопили з собою 0,7 л міцного вина. Дорогою додому знову звернули в магазин, взяли ще пива і випили його у найближчому садочку. Павло не відчував себе п’яним, тільки легкий хміль у голові, який, проте, не заважає мислити. Хлопець розумів, що мусить повертатися додому. Мав прямувати через ліс пішки, бо всі гроші залишив у сільській крамниці. Дорога недалека, але вже вечоріло і закапотів дощ. Оксана, пожалівши чоловіка, видала йому кілька гривень на маршрутку. Але Павлові чомусь захотілося переночувати тут. І він пішов до тещі просити дозволу залишитися на ніч.

Євгенія Пилипівна разом зі своїм «кавалером» Миколою і Юрою сиділи в літній кухні. Звісно, на прохання Павла жінка відповіла категоричним ні. Хлопця опанувала образа.

— Це все через вас! Налаштовуєте Оксану проти мене! — кричав Павло. — Так само бігає по мужиках!

Семенюк вискочив із літньої і попрямував до хати, де вже збиралися лягати спати його діти. Павло наказав дочкам одягатися, а сина сам взявся кутати. Він хотів забрати їх з собою. Але на заваді стала Оксана: вона вихопила дітей і виштовхала чоловіка на вулицю, зачинивши двері зсередини. Безсила лють роздирала Павла. Він повернувся у літню кухню, але вже не з тещею сваритися, а з кумом.

— Залиш мою жінку і моїх дітей! — вимагав Семенюк, звертаючись до коханця дружини.

— Та я тут просто квартирант, — посміхався Юрій.

— Ага! Який же ти квартирант, якщо спиш з Оксаною! — не витримав Павло.

Він стояв біля столу, суперник — напроти, біля пічки. А на столі лежав кухонний ніж. Павло схопив його за перемотане ізолентою руків’я і кинувся вперед. Та не цілився прямо, хотів лише раптово налякати Юру, але той, захищаючись, штовхнув руку нападника, і ніж встромився у праве плече. Семенюк не відразу зрозумів, що сталося. А коли побачив кума в крові, вибіг геть і попрямував на зупинку маршрутки. Поки чекав автобуса, бачив, як теща побігла до сусідів. Подумав: викличе «швидку», Юру завезуть у лікарню, рана не смертельна. Павло приїхав додому, переодягнувся, розповів усе батькові й ліг спати. Посеред ночі по нього приїхала міліція. Юра помер дорогою до лікарні, через півтори години після необережного удару ножем.

У Луцькому міськрайонному суді Павла Семенюка судили за ч. 2 ст. 121 ККУ — умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого. Підозрюваний відразу визнав свою провину, тільки наполягав, що не ставив собі за мету вбивство суперника, тільки хотів налякати Юру і примусити покинути його дружину. Судово-медична експертиза встановила, що причиною смерті хлопця стало «колото-різане поранення правого плеча з ушкодженням судинно-нервового пучка, яке супроводжувалося зовнішньою кровотечею та розвитком геморагічного шоку». За висновком судово-психіатричної експертизи, Павло «на час скоєння правопорушення у стані фізіологічного афекту чи в іншому емоційному стані, котрий би позбавляв його здатності правильно усвідомлювати зміст ситуації, не знаходився». Обтяжуючою обставиною було алкогольне сп’яніння. Але пом’якшуючі переважили: вперше притягається до кримінальної відповідальності, щиро покаявся, має на утриманні трьох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання. Крім того, матір Юрія, яка у цій справі проходила як потерпіла, не мала матеріальних чи моральних претензій до Павла та не наполягала на суворому покаранні, зваживши на його молодий вік. Суд відніс сукупність цих обставин до виключних і 26 листопада виніс вирок — 5 років позбавлення волі. Апеляцію жодна зі сторін не подавала. Оксана на похорон Юрія не приїхала.