Кому дістанеться обкомівська дача?

14 травня 2009, 16:13

Джерело: Відомості

Луцька мерія хоче продати колишню партійну оздоровницю фактично за безцінь, а Волинська облрада не дозволяє цього зробити Оздоровчий комплекс «Круча» — колишня партійна дача, на якій свого часу відпочивали комуністичні лідери місцевого і, за чутками, всеукраїнського масштабу — знаходиться у Луцьку по вулиці Дубнівській, 26-а. Двоповерховий будинок площею 846 квадратних метрів і близько гектара землі, зайнятої мальовничим фруктовим садком, розташовані на крутому пагорбі над Стиром (звідси і назва). З одного боку, вона повністю закрита від цікавих очей огородженою територією Луцькводоканалу, а з іншого — дикими хащами. Через окремий заїзд в обкомівську оздоровницю зараз можуть потрапити тільки «свої» або потенційні покупці. Кореспондентці «Відомостей» вдалося побувати на закритому об’єкті, який, за офіційною версією, з початку 90-х не використовується. Мовляв, приміщення перебуває у запущеному стані. Яким було моє здивування, коли побачила, що насправді дача виглядає досить пристойно не тільки зовні, але й зсередини. Шикарний дубовий паркет зберіг свій первісний вигляд. Обладнання на кухні і вся сантехніка в робочому стані, дерев’яна обшивка стін і стелі — як нова. Більше того, двері-виходи на терасу і з десяток вікон замінені новими металопластиковими. Садок доглянутий, дерева обрізані, стежки чистенькі, бордюри побілені. Ну, просто таки райський куточок. До речі, у кількох кімнатах облаштовано фізіотерапевтичний і стоматологічний кабінети. Доглядає за приміщенням і всією прилеглою територією Луцькводоканал, на балансі якого сьогодні і знаходиться «Круча». За словами головного інженера підприємства Сергія Строка, який і проводив екскурсію, на утримання й охорону дачі щомісяця витрачається приблизно 15-20 тисяч гривень. Вперше «Кручу» як власність територіальної громади міста в особі Луцької міської ради мерія виставила на аукціон наприкінці жовтня 2008 року. Початкова ціна комплексу становила близько 7,8 мільйона гривень (цифри з сайту міськради). За виручені гроші міський голова Богдан Шиба обіцяв ремонтувати дороги. Але тоді, за словами начальника відділу майна міської комунальної власності Афгана Алієва, об’єктом ніхто не зацікавився. Вдруге дачу виставили на торги вже у березні 2009-го, та знову — нібито нуль реакції від покупців. Планувалося оголошувати аукціон і втретє, тільки-от за законом треба було провести переоцінку майна — у бік зменшення. Але наміри міської влади порушила Волинська обласна рада. Вона звернулася з клопотанням до прокуратури щодо подачі позовної заяви до суду «Про визнання нечинним рішення виконкому Луцької міської ради «Про оформлення права власності на нерухоме майно по вул. Дубнівській, 26-а» та рішення Луцької міської ради від 22.10.2008 №31/20 «Про включення комплексу на вул. Дубнівській, 26-а до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціону». Далі була ухвала Господарського суду, пояснив Афган Алієв, яка постановила припинити всі дії стосовно дачі до юридичної розв’язки цього питання. — Не думайте, що конфлікт виник лише після оголошення аукціону, — зауважує начальник відділу з питань спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області Василь Мамренко. — Коріння справи сягає 1991 року, коли відбувся путч і заборонили діяльність Компартії. Але для обласної ради це питання постало у 2004 році, коли Верховна Рада і Кабінет Міністрів дали доручення провести інвентаризацію майна обласної комунальної власності. Була створена робоча група, яка проаналізувала всі рішення обласної ради, голів облради і облдержадміністрації з майнових питань за 1991-2003 роки. Виявили багато невідповідностей до нормативних документів, тому звернулися в обласну прокуратуру, щоб та провела перевірку приналежності деяких об’єктів до тієї чи іншої власності. У поданні голови облради Анатолія Грицюка до прокурора Волині Миколи Франтовського від 30.10.2006 року зазначено: «На ряд об’єктів обласної комунальної власності Луцька міська рада, користуючись правом видачі свідоцтв про право власності, незаконно приймає рішення про їх включення до міської комунальної власності. Це, зокрема, виробничі майстерні з обладнанням автогосподарства обкому партії України в Луцьку по вулиці Словацького, 28, будинок приїжджих «Круча» по Дубнівській, 26-а». — На даному етапі оздровниця знаходиться на балансі і в користуванні Луцькводоканалу, але власником її залишається обласна рада, — продовжує Василь Мамренко. — Ми керуємося статтею 1 Закону України «Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність», в якій йдеться: «...майно партійних комітетів, у тому числі підприємства та організації, що належать Компартії, її кошти, паї, акції, інші цінні папери та майнові права обертаються на загальнодержавну (республіканську власність) і власність відповідних територіально-адміністративних одиниць (комунальну)». Тобто все майно Волинського обкому автоматично стало обласною комунальною власністю (з прийняттям закону «Про місцеве самоврядування» 1997 року цей термін замінено поняттям «спільна власність громад сіл, селищ, міст області»). Голова облвиконкому Володимир Блаженчук у вересні 91-го видав розпорядження «Про передачу майна Волинського обкому Компартії України». У ньому чітко вказано — передати в установленому порядку згідно з актом інвентаризації на баланс загальному відділу облвиконкому гуртожиток обкому Компартії. У жовтні з’являється розпорядження за підписом Блаженчука про передачу на баланс Луцького міськвиконкому товарно-матеріальних цінностей, в тому числі машин і устаткування, технічних засобів пропаганди, господарського і малоцінного інвентарю на загальну суму 147461 крб. «Круча» у цьому переліку не фігурує. Тобто ніхто на баланс міськвиконкому її не передавав. Факт незаконного присвоєння міськрадою обкомівської дачі підт-вердила і обласна прокуратура. Після ретельної перевірки 14.12.2006 року голові облради надійшла відповідь, у якій щодо «Кручі» зроблено такий висновок: «Будинок приїжджих по вул. Дубнівській, 26-а (гуртожиток обкому Компартії), згідно з розпорядженням голови виконавчого комітету Волинської обласної ради від 04.09.1991, передано на баланс загального відділу облвиконкому. В перелік майна, що передавалося на баланс Луцького міськвиконкому, гуртожиток обкому не включений. Виконавчий комітет Луцької міськради порушив ч. 8 ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування», згідно з яким об’єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад без їх згоди або відповідного рішення ради». Крім того, «Круча» — не єдиний ласий шматок, який певним чином відійшов міськраді. Обласна прокуратура за матеріалами перевірки також надала інформацію про об’єкти обласної комунальної власності, які Луцька мерія з порушенням законодавства прийняла у власність територіальної громади міста. У цей перелік увійшли приміщення та виробничі майстерні по вулиці Словацького, 28, передані на баланс міської станції швидкої допомоги, приміщення по вул. Лесі Українки, 28 (45,3 кв. м), банно-оздоровчий комплекс «Дельфін», приміщення гаражу по вул. Театральній, 6, гаражі по вул. Б. Хмельницького, 12, будинок дитини на Коперніка, 1. Але повернемося до «Кручі». Зараз у суді міська влада доводить свою правоту свідоцтвом на право власності. Його у 2003 році видав тодішній мер (і на основі цього свідоцтва БТІ виробило технічну документацію). Міські владці пояснюють свою позицію тим, що спочатку оздоровчий комплекс був на балансі у виробничого об’єднання «Волиньводоканал», яке згодом стало «Луцькводоканалом», а отже, з усіма спорудами підприємства перейшов у комунальну власність міста. Але дати покористуватись і подарувати — це різні речі. — Ні облвиконком, ні обласна рада рішень щодо передачі будинку по Дубнівській, 26-а до міської комунальної власності або його відчуження не приймали, — наголошує Василь Мамренко. — На підставі чого міська рада видала собі свідоцтво про власність — невідомо. Ще у 2001 році Вищий Арбітражний Суд склав інформаційний лист (№01-8/98), у якому зазначається, що, вирішуючи спори, пов’язані з визнанням права власності, підтвердженням наявності такого права має бути насамперед правовстановлюючий документ (у даному випадку — відповідне рішення сесії облради). Самі лише свідоцтва на право власності на певний об’єкт майна не є правовстановлюючими документами і не можуть виступати предметом спору в судах. За словами Анатолія Грицюка, якби міськрада запропонувала використовувати «Кручу» як адмінприміщення або хоч не занижувала її вартість, можливо, облрада не мала б претензій. Адже продавати легше, ніж споруджувати, а звести будівлю з такою площею нині коштує щонайменше 30-40 мільйонів гривень. В області ж існує потреба в приміщеннях. Наприклад, шкірдиспансер та інфекційна лікарня перебувають у жахливому стані, медичному коледжу не вистачає аудиторій, бюро судово-медичних експертиз розкидане в різних частинах міста, Пенсійний фонд займає частину дитсадка. А за 7 млн. можна залатати хіба 2 км дороги. Суд у цій справі був призначений на кінець квітня, однак перенесений на невизначений термін. На чий бік стане Феміда — громади області або чиїхось приватних інтересів, важко сказати. Хочеться сподіватись, що гроші вирішують не все.