Цінами ми вже в Європі! Рівень зарплат шкутильгає…

14 травня 2009, 16:03

Джерело: Відомості

«Рекордне падіння цін у Німеччині!» Інформація, яка з’явилася в засобах масової інформації, чесно кажучи, шокувала не одного мешканця нашої багатостраждальної країни. Українські покупці можуть тільки позаздрити німецьким! За даними Федерального відомства статистики, порівняно з показниками річної давності, оптові ціни у Німеччині впали на 8%. Тверде паливо і бензин стали дешевшими на 21%. Відчутне зниження цін спостерігається також у сільському господарстві та харчовій промисловості. Зерно, насіння та корми подешевшали більш як на 42%. Ціни на молоко, яйця та олію знизилися на 10%. Рівень інфляції у березні становив 0,5 відсотка (на Україні з початку року він склав 5,9%). Це — найнижчий показник за останні десять років! Експерти прогнозують, що протягом наступних місяців спостерігатиметься дефляція… Виходить, світова економічна криза Німеччини не торкнулася? Ми, українці, буквально кажучи, «на власній шкурі» відчули, що це таке: підприємства простоюють, працівників скорочують, а ціни, наче скажені, повзуть угору. Для німців криза — щось досить ефемерне: рівень їхнього життя відчутно не погіршився. Принаймні, у цьому мене запевнила Марина Кирилюк, яка вже 17 років проживає в місті Ганновер у Німеччині (вона приїхала до Луцька відвідати маму і друзів). — Не все так добре й там, як пишуть в Інтернеті чи в газетах — каже Марина. — Але те, що ціни на більшість продуктів харчування, побуту хімію й одяг нижчі — безперечно. Приміром, кілограм твердого сиру хорошої якості коштує 4,99 євро, пачка масла — 80 центів, оливкової олії — від 2 до 4 євро, а соняшникова — вартує копійки — пів’євро. Кілограм м’яса чи сиро-в’яленої ковбаси салямі можна купити за 5-6 євро, макаронів — 70-80 центів. Любителям кави взагалі пощастило — 3-4 євро коштує півкілограмова пачка. Якщо ж її випити в кавярні — прийдеться викласти 2 євро за чашечку. Велика шоколадка коштує 1 євро, а різні солодощі — цукерки, печиво, кекси — від 30 центів до 1-2 євро. Все залежить від вибраних супермаркетів. В одних продаються екологічно чисті продукти, вони й коштують набагато дорожче. В дешевих мережевих магазинах ціни низькі, але там є товари, з відповідним маркуванням, звісно, які містять ГМО (генно-модифіковані організми). Ціни на чай, консерви, яйця, борошно, зі слів моєї співрозмовниці, практично не відрізняються від наших. А от за славнозвісним мозельським вином (1,99 євро пляшка) і «Мартіні» (4,99 євро) варто «метнутися» до німців (якщо отримаємо шенгенську візу). Такі напої у нас вартують удвічі, а то й утричі більше! Горілка у Німеччині — дороге задоволення: 4 євро за пляшку. Та вони цим особливо не переймаються: корінні німці п’ють мало. — На продукти ми витрачаємо не так вже й багато — 200-300 євро. — продовжує моя співрозмовниця. — Середньомісячна зарплата складає 1200-1400 євро (працює економістом у будівельній фірмі), отож четвертину свого сімейного бюджету проїдаємо. (В Україні ж, за твердженням експертів, бідні верстви населення витрачають на їжу близько 60—80% заробітку) Кілька десятків євро в місяць достатньо для закупівлі побутової хіміїи (пральних порошків, шампунів, мила). Одягаємось, здебільшого, на розпродажах. Цього року ціни на деякі товари знижені аж до 80-90%! Дуже зручно, а головне, економно, купувати одяг та взуття в кінці сезону. Проте, каже жінка, у Німеччині купа грошей іде на квартплату і проїзд. 460 євро в місяць віддає за трикімнатну квартиру в центрі міста. Проїзний квиток на цілий день коштує 4,20 євро. Якщо врахувати кілька обідів у ресторанах, відпочинок за містом, оновлення побутової техніки чи меблів — залишаться копійки в ліпшому випадку. В гіршому — не залишиться нічого. Та німці такого і припустити не можуть. Вони беруть кредит під 3,5-4% річних — і живуть собі в задоволення. Соціально незахищена частина населення отримує від держави допомогу у розмірі 250-450 євро. — Не всі, звичайно, можуть собі дозволити купити машину, — розповідає Марина. — Та для більшості — це не проблема. Потримані німецькі авто коштують дуже дешево: від 1 до 5-6 тисяч євро. А ще влада Німеччини розробила програму, за якою громадяни, які продадуть свої старі автомобілі (вироблені не менше 9-ти років тому) й куплять нові, отримають по 2,5 тис. євро (для чого їм забруднювати повітря шкідливими викидами? Усі потримані автомобілі на Україну відправляють). Сьогодні у частини українців із середнім заробітком 1200-1500 гривень не вистачає грошей на харчі, не кажучи вже про меблі, техніку чи авто. За рівнем зарплат наша держава ой як шкутильгає! А цінами ми вже в Європі! За основні продукти харчування і побутову хімію платимо стільки ж, як і наші західні сусіди, за одяг, взуття, меблі і техніку — ще дорожче. Чому ж ми не можемо так жити, як живуть німці? Можливо, тому, що в них не було таких згубних диспропорцій в економічному розвитку, які мала наша країна від 2000-го, найбільш інфляційного року. А ще споживчі ціни стали в нас інструментом боротьби за владу на всіх рівнях. І тепер ми, прості громадяни, змушені пожинати плоди найруйнівнішої для економічного розвитку монополії — політичної…