На очах міліціонера його дружина і син побили батька восьми дітей

14 травня 2009, 15:52

Джерело: Відомості

— Це трапилось 22 квітня, — розповів водій Волинської держтелерадіокомпанії Іван Лихач. — Практично серед білого дня у Луцьку. Близько 18 години службовою «Волгою» підвозив свого колегу. Звернув з вулиці Львівської на Квітневу. Зупинився. Володимир вийшов з авта. Тут я помітив, що перед моєю машиною став «Жигуль». З нього вийшов молодий чоловік і почав жестикулювати руками. Також вийшов, бо подумав, може потрібна якась допомога, тим більше, що на задньому сидінні лежали фуражка працівника міліції. Проте він почав кричати, недобираючи слів, що я нібито його підрізав. З машини вискочили ще жінка і чоловік, як потім стало відомо, батьки водія. Жінка схопила мене за груди, почала шарпати. Я як міг відступав: з дамами битись якось несолідно. Проте вона так мене смикала, що навіть куртку порвала. Тут її син несподівано наніс удар ногою ззаду. Він був такий сильний, що я впав як паралізований і не міг рухатися. Отримав ще декілька копняків. Очевидно, на деякий час втратив свідомість, бо пам’ятаю не все. Отямившись, якось піднявся і подзвонив братові. Той уже викликав швидку. Приїхала і міліція — аж п’ятьма машинами. Мене завезли у другу лікарню. — Сім днів Ваня взагалі не вставав з ліжка, — продовжує його дружина Роза. — Я його і кормила, і на процедури возила. 30 квітня на мою вимогу призначили медичний консиліум. Зараз, слава Богу, Ваня вже потроху встає. Але люди, які його побили, не заходили і навіть вибачення не попросили. Пізніше нам сказали, що батько водія, який тоді був на місці події, працює в міліції . Я уже зверталася і в прокуратуру, і в Міністерство внутрішніх справ (у Луцьку якраз працює група, яка виявляє правопорушників серед «своїх»). Поки ніяких результатів. Таке враження, що ця сімя дійсно всюди встигає раніше за нас. Чи справді міліціянти допомагають своєму колезі? Якщо взяти прес-реліз про пригоди і події, що трапилися 22 квітня, про цей випадок — ні слова. У порушенні кримінальної справи відмовлено. — Причина — не встановлено ступеня тяжкості нанесення тілесних ушкоджень громадянам Л. і М., адже билися там троє чоловік — мати і син М. та Іван Л., — прокоментував ситуацію помічник начальника Луцького міськвідділу УМВС України в області Олег Плазовський. — А згідно з законодавством, на розгляд справи дається 10 днів. Проте кримінальна справа може бути порушена після з’ясування всіх обставин подій. До речі, працівники ДАІ склали протокол про порушення правил дорожнього руху водієм «Жигулів». Дивно якось виходить. За словами свідків події, у водія «Жигулів» були відсутні дзеркала. Відповідно молодий чоловік міг кричати про «підрізання»: коли не бачиш, що робиться ззаду, будь-яка машина, яка обганяє, тебе дратує. Що стосується діагнозу, то його, за словами завідувача відділення травматології Павла Каліщука, встановили відразу при поступленні хворого Лихача. — З міліції ж про діагноз даного хворого до нас не надходило ніяких запитів. Натомість у неофіційній розмові з кореспондентом «Відомостей» працівники міліції стверджували, що громадянка М. також отримала тілесні ушкодження — струс мозку. Вдалося з’ясувати, що жінка дійсно перебувала у другій міській лікарні з 22 по 27 квітня. Невже зі струсом так швидко додому відпускають? Чи це необхідна деталь для майбутньої справи? На лікарняних харчах громадянка М. була 5 днів (із них два припали на суботу і неділю). А Іван Лихач знаходиться там і сьогодні, а це не мало не багато три тижні. Найбільше турбує потерпілого те, чи зможе і надалі працювати водієм. — Сидіти дуже важко, — бідкається Іван. — А робота-то в основному сидяча. Водійський стаж 22 роки. І восьмеро неповнолітніх дітей, яких треба нагодувати, вдягнути і, як кажуть, у люди вивести. Адже найменшій лише 2 рочки. До речі, працівники міліції, з якими я розмовляла, стверджують, що в усьому винен саме Іван, адже він підняв руку на жінку. За матір вступився син. А їх працівник (до речі, так і не вдалося з’ясувати діючий чи колишній — сіє виявилося великою таємницею) і пальцем Лихача не торкнувся. По-перше, свідки, з якими вдалося поспілкуватися, стверджують, що Іван якраз і пальцем не торкнувся до жінки (чого не скажеш про останню). А по-друге, відколи це стало нормою життя, коли працівник міліції стоїть і спостерігає, як його родичі калічать людину?