За нами стежать!

Кожну людину можна розшукати, знаючи її код IMEI

Взимку 2009 року українців сповістили про те, що всім треба зареєструвати серійні номери (IMEI) своїх мобільних телефонів. Привід — боротьба з контрабандним ввезенням мобілок, результат — неможливість підключення «нелегалів» до жодної із вітчизняних мереж зв'язку. Правда, процес затягнувся: мовляв, мобільні оператори не встигають сформувати бази даних. Тим часом країною почали поширюватися припущення, що реєстрація всіх IMEI — це один із методів тотального стеження за українцями. І, назбиравши трохи інформації, скажу я вам, що підозри ці, можливо, небезпідставні.

Що ж таке IMEI? Процитую інтернет-енциклопедію «Вікіпедія»: IMEI (International Mobile Equipment Identity) — міжнародний ідентифікатор мобільного устаткування, число (зазвичай 15 цифр), унікальне для кожного телефону. Відіграє роль серійного номера апарата. Передається в ефір при авторизації в мережі. IMEI використовується для відстеження апаратів і для блокування крадених телефонів».

Тепер — трохи історії. Національна комісія регулювання зв’язку (НКРЗ) 5 лютого 2009 року прийняла «Порядок реалізації в Україні радіоелектронних засобів і випромінюючих пристроїв», відповідно до якого в країні створюється єдина база IMEI-кодів. Якщо телефони потрапляють в Україну контрабандою, вони не проходять процедуру розмитнення, тобто держава не отримує мито.

До вказаної дати (було 30 вересня) оператори мобільного зв’язку мали подати коди IMEI всіх своїх абонентів. Далі надавачі послуги після підключення нового абонента до своєї мережі автоматично звірятимуть його IMEI з загальною базою. Якщо апарат у ній відсутній, абонентові прийде повідомлення, що його телефон відключать від мережі через 3 місяці. За цей час користувач повинен самостійно зареєструвати свій мобільний в Українському державному центрі радіочастот (УДЦР). Отже, суть залишається одна: всі абоненти (читати — всі дорослі українці) мусять зареєструватися у єдиній базі даних, доступ до якої матимуть усі зацікавлені органи і структури, крім самих громадян.

Цікаво, що у більшості країн світу, зокрема й у Європі, коди IMEI ні в які списки не вносять. Зате у своєму рішенні НКРЗ зазначає, що реєструвати IMEI також збираються Росія, Білорусь, Казахстан. Справді, кому ж стежити за своїми громадянами, як не пострадянським країнам? Тотальний контроль тут — звична практика. Але все це розмірковування, з посиланням у минуле. Хоча в Інтернеті повно сайтів GSM-пошуку, на яких за номером мобільного або IMEI встановлююють місцезнаходження людини (звісно, не безплатно). Карта сервісу Google також показує, де на даний момент перебуває абонент.

А як коди IMEI використовують у реальному житті, запитали в міліції, адже крадіжки мобільних телефонів — їх головний біль.

— Коли людина загубила телефон або його вкрали, вона звертається у міліцію з відповідною заявою, — розповідає співробітник відділу інформаційних технологій управління УМВС у Волинській області Михайло Гаврилюк. — Станом на середину листопада по Волині зареєстровано 3627 заяв, по яких проходить 3779 телефонів. Інформація з заяви заноситься в електронну базу даних «Армор» і таким чином стає доступною для всіх співробітників міліції області. Якщо заявник відразу зазначає IMEI, код заноситься у базу викрадених номерних речей і протягом доби інформація про нього поширюється по Україні. Якщо заявник не пам'ятає IMEI, то вказує номер SIM-карти, яка була в апараті на момент втрати чи викрадення. Тоді з допомогою мобільних операторів встановлюється IMEI-код.

Отже, зв'язку з базою УДЦР міліція не має, у правоохоронців свої списки. — У нас вказівок перевіряти по «чорних» чи «сірих» списках Центру радіочастот нема. Ми звіряємо мобільні суто по обліках МВС, — пояснює Михайло Дмитрович. — Працівники міліції у затриманих чи підозрілих громадян перевіряють номерні речі. З початку року перевірили телефони у 127 тисяч громадян, у 752 виявили апарати в розшуку.

Варто знати: при купівлі телефону треба перевірити 4 номери. Перший — на коробці пристрою, другий — на гарантійному листі, третій — під батареєю мобілки і четвертий — у пам'яті телефону, який можна дізнатися, набравши комбінацію *#06#. Вони всі мають бути однаковими. Коли «перешивають» IMEI, наклейка не міняється, тільки програма в телефоні. Нерідкісні випадки, коли купують новий телефон, у магазині його знімають з вітрини, кладуть у коробку, а згодом виявляється, що упаковка не від нього, тож IMEI телефону і коробки та гарантії не співпадають. Проблеми виникають тоді, коли мобільний вкрали чи загубили, людина подає IMEI з коробки, яку зберігала вдома, та виявляється, що це сервісний номер зовсім іншого телефону.  А як же знайти людину, знаючи її IMEI?

— Пошуком займаються працівники карного розшуку, інформацію з мобільного вони першочергово аналізують, якщо йде мова про особливо небезпечних злочинців, убивць, зниклих безвісти, — пояснює Михайло Гаврилюк.

Схема приблизно така: за допомогою коду IMEI абоненти реєструються у мережі оператора. Сигнал працюючого телефону проходить через різні шлюзи, сервери, таким чином оператор може відстежувати, де знаходиться користувач. Звісно, не з точністю до кількох метрів, а у просторі між двома вишками зв'язку.