Втеча до ЄС

У ЄС нелегальних іммігрантів не люблять: їх штрафують, саджають у в'язницю й депортують, а в претендентів на статус біженця беруть аналіз ДНК. Але потік шукачів кращого життя росте з року в рік.

— Харага - так ми називаємо алжирців, які хочуть виїхати за кордон, - розповідає Саїд Шитоу, алжирський журналіст. - Як правило, харага - це безробітна молодь. Раніше із країни бігли в основному чоловіки, але феномен останніх років - зростаюче число жінок. Причина та ж - безробіття й безнадійність. Вони думають, що Європа - це Ельдорадо.

«Харага» у перекладі означає «той, хто спалює кордони». Про себе вони говорять так: «Нехай краще я піду на корм рибам, аніж залишуся жити в цій країні».

Ще одна група нелегалів, що намагаються потрапити в Європу з Алжиру, - це біженці із зон військових конфліктів. Багато хто з них перед подорожжю до європейських берегів спочатку змушені перетнути Сахару, що не менш небезпечно, ніж Середземне море. Пустеля, до життя в якій звикли хіба що бедуїни, вбиває багатьох біженців. Але тим, кому вдалося добратися до Алжиру, Марокко, Тунісу й Лівії, потрібно ще заробити на подальшу подорож морем. 

Технологія втечі проста: група з 5-6, іноді 10-12 чоловік купує човен з мотором і чекає сприятливої погоди, щоб на світанку відправитися в дорогу. Якщо пощастить, то дістатися від Алжиру до протилежного берега можна за 10-12 годин. Але погода може зіпсуватися в будь-який момент. А якщо починається шторм, то мотор глохне, горе-мандрівники збиваються з курсу й у найкращому разі не один день дрейфують по хвилях. Найчастіше ті, хто пускається в морську авантюру, навіть не вміють плавати, адже вони приходять із глибин Африканського континенту.

- Ніхто точно не скаже, скільки їх гине в морі, - говорить Саїд. - Родичі, які чекають від них дзвінка, можуть так і не дочекатися звісточки. Гинуть не менше 60% нелегалів. І всього 40% допливають до Європи.

- Багатьох ще на початку плавання перехоплює місцева прикордонна служба. Чужинців висилають за межі країни, а алжирців, відповідно до закону, можуть відправити у в'язницю на строк від шести місяців до року й накласти штраф від 100 до 400 євро.

- Як вони можуть заплатити таку суму? - обурюється Саїд. - В Алжирі чимало юристів критикують закон, що передбачає покарання харага. Якщо вже карати когось, то не цих молодих людей, а тих, хто їм допомагає й заробляє на нелегалах гроші.

Контрабанда людей - прибутковий бізнес. Багато втікачів платять провідникам по 1000-2000 євро (з кожного) за доставку на узбережжя Європи. І хоча посередників при затриманні може чекати більш серйозне покарання (до 10 років в'язниці за алжирськими законами), це їх не зупиняє. За оцінками, світові доходи від контрабанди людей становлять $6-7 млрд. у рік. І останнім часом потік бажаючих скористатися послугами посередників тільки росте.

Не раді вам

Точні статистичні дані про кількість нелегалів, які щорічно штурмують узбережжя Європи з боку Північної Африки, відсутні. Ясно тільки одне: їхнє число росте в рази в порівнянні з кожним минулим роком. Наприкінці жовтня в ЄС почали розробляти нові правила, які допоможуть розподіляти постійно прибуваючих мігрантів по всіх державах союзу. Це повинне зняти напругу в тих країнах, які найбільше страждають від припливу біженців: Іспанії, Італії, Греції, на Кіпрі й Мальті. За кожного прийнятого нелегала Європейський фонд по справах біженців буде виділяти країні 4 тисячі євро. Поки проект тільки обговорюється місцевими урядами. 

Це нововведення торкнеться тих деяких щасливчиків, яким удалося добратися до європейського узбережжя. Але спочатку їм доведеться прорватися через FRONTEX - європейське агентство з охорони зовнішніх кордонів на Середземному морі (агентство працює з 2005 року). Одне із завдань FRONTEX - раннє перехоплення судів з іммігрантами й повернення їх на батьківщину.

Останнім часом на адресу агентства лунає критика правозахисників. За повідомленнями європейської преси, найчастіше перехоплення нелегалів патрулями FRONTEX здійснюється з порушенням міжнародного права. Так, за розповідями біженців із Сенегалу, європейські прикордонники силоміць змусили їх повернутися до берегів Африки, незважаючи на те, що в човні були померлі дорогою люди й відсутня питна вода. Інформацію про порушення підтверджує й правозахисна організація Amnesty International, і організація по захисту прав біженців Pro Asyl.

Не обтяжують себе людинолюбством і ті, хто спостерігає за убогими човнами з бортів своїх комфортабельних суден.

У серпні цього року берегова охорона острова Лампедуза (Італія) виявила п'ятьох африканців у надувному рятувальному човні. Коли човен ішов з Еритреї, на борту було 80 чоловік. 75 із них загинули в дорозі. Ті, що вижили, розповідали, що їм зустрілося кілька кораблів, але, порушуючи всі морські й загальнолюдські закони, ніхто не прийшов їм на допомогу.

Сумнівний з погляду прав людини проект недавно запустили в імміграційному відомстві U.K. Border Agency. Суть проекту в тім, що біженцям (або тим, хто себе називає такими) пропонують добровільно здати мазок слизової оболонки рота. Аналіз ДНК, упевнені автори проекту, допоможе визначити, з якої місцевості приїхала людина. Однак ініціаторів проекту вже розкритикували й правозахисники, і вчені.

- Мене цей проект шокував, - говорить доктор Майкл Уіл, генетик лондонського Кінгз-Колледжа, який спеціалізується на генетичних експрес-тестах. - Ми поняття не маємо, хто це придумав! Сам по собі аналіз ДНК може бути цінним інструментом, наприклад для ідентифікації злочинця. Але тільки не для визначення походження біженців.

На його думку, тест дасть занадто грубі результати, які ніяк не можна використовувати для визначення громадянства. До того ж батьки біженця можуть бути родом з іншого місця, і тоді досліджувані гени будуть нетипові для місцевості, де людина проживала. На збурювання й критику в U.K. Border Agency відповідають: якщо тести не спрацюють, проект буде згорнутий. Поки серед перевірених способів визначення походження біженців - співбесіда за спеціальною методикою й аналіз лінгвістичних особливостей мови.

Гранти для африканців

Традиційно країни, найбільш страждаючі від напливу іммігрантів, займають стосовно них тверду позицію. Їхні опоненти, серед яких Франція, Швеція й Люксембург, упевнені, що найближчим часом підтримати колишній рівень життя без дешевої робочої сили буде важко. Але й ті й інші стали застосовувати штрафні санкції стосовно нелегалів з 90-х років. При цьому сьогодні в багатьох країнах ЄС карають і біженців, і роботодавців за наймання нелегалів. В Іспанії, приміром, підприємця можуть оштрафувати на суму в 30 тисяч євро. Однак у деяких галузях (наприклад, у сільському господарстві) роботодавці йдуть на ризик: занадто велика вигода від дешевої робочої сили. Критики нинішньої імміграційної політики ЄС вважають, що треба більше уваги приділяти допомозі африканським країнам, які бідують, а не вибудовувати загороджувальну систему біля своїх берегів і жорстко карати нелегалів. Мабуть, цьому єврочиновники могли б повчитися в іспанської неурядової організації Solidaridad Directa. Багато років Рафаель Кірозо й Віолета Куеста, подружня пара, що живе в містечку Рота на південному узбережжі Іспанії, були мимовільними свідками трагедій, що розігруються на морі. Один раз владі вдалося ідентифікувати викинуті на берег тіла. Виявилося, що 12 з 57 загиблих були вихідцями з маленького марокканського села Хансала. 

Чоловік і жінка зробили все можливе, щоб доставити тіла рідним. Їх вразила бідність і запустіння сільця. Тоді їм і спала на думку ідея створити благодійний фонд Solidaridad Directa. Разом з декількома волонтерами Кірозо й Куеста відбудували місцеву школу й відкрили аптеку. Селянам вони запропонували систему грантів. Будь-хто бажаючий міг купити собі худобу й повернутися до заняття предків - вирощування овець.

- Через кілька років ми помітили, як змінилися жителі, змінилося їхнє мислення, - розповідає Рафаель Кірозо. - Коли ми вперше приїхали в Хансалу, люди тільки й говорили про те, щоб ми допомогли їм виїхати в Іспанію. Сьогодні вони звертаються до нас за порадою, як їм краще почати свою справу.

І незважаючи на те, що умови життя тут, як і раніше, важкі, з 2003 року жоден житель Хансали не спробував утекти в Європу.