Україна стоїть на порозі реальніших епідемій, ніж свинячий грип

7 травня 2009, 16:14

Джерело: Відомості

У світі стоїть страшний гвалт: «Небезпека! Ми на порозі пандемії свинячого грипу!». Зовсім недавно так само було і з пташиним грипом. Закінчилося все нічим. Не було ніякої пандемії. Проте під шумок на «боротьбу з хворобою» виділили великі гроші. Мільярди доларів у світовому масштабі! Серед них є й українські мільйони. Ситуація повторюється і зі свинячим грипом. Не встиг він перетнути Атлантику, а з бідного вітчизняного бюджету Президент зажадав виділити 50 мільйонів гривень «… для облаштування та можливості повноцінного функціонування державної установи «Український центр грипу та гострих респіраторних інфекцій» Міністерства охорони здоров’я України». Думаю, пересічному українцеві дуже важко зрозуміти, на що саме будуть витрачені ці 50 мільйонів гривень. Адже у нашій медицині є більш важливіші проблеми, на які могли б піти ці гроші. Докотиться до України свинячий грип чи ні — сказати важко. А от те, що через декілька років ми можемо мати спалах туберкульозу, дифтерії, поліомієліту, спеціалісти говорять уже сьогодні. — Другий рік поспіль у нас імунобіологічні препарати постачаються з перебоями, — говорить заступник головного санітарного лікаря Волинської області Микола Яцина. — Наприклад, якщо говорити про проблему забезпеченості вакциною АКДС (проти дифтерії, коклюшу, правця), то область торік була нею забезпечена на 80%. Вакцини БЦЖ (від туберкульозу) не було більш ніж півроку. Відповідно, порушуються графіки щеплення дітей першого року життя, а також своєчасна ревакцинація старших діток. А від цього залежить формування імунітету до тієї чи іншої хвороби. На жаль, і сьогодні забезпечити 100% вакцинами лікувальні заклади ми не можемо. Як зазначив Микола Яцина, вакцина в область надходить централізовано, її закуповують за гроші Держбюджету через підприємство «Укрвакцина». А перебої у постачанні пов’язані з тендерними процедурами. Як на мене, слабке і непереконливе виправдання. Чому до 2008 року з централізованим постачанням вакцини було все гаразд? Можливо, відповідь треба шукати у тому, що, починаючи із січня 2008 року, приватним аптекам дозволили реалізовувати імунобіологічні препарати у вільному продажу? — Ми мали робити Максимкові у п’ять місяців уже третє, останнє, щеплення, — розказала мама піврічного хлопчика. — Проте вакцина закінчилася. У поліклініці мені порадили купити одну дозу в аптеці, аби у моєї дитини виробився нормальний імунітет. Вона коштує понад 200 гривень. Я розумію, що це потрібно для здоров’я мого Максимка і куплю її. А хто не має на це грошей? Навіщо тоді говорити, що вакцинація у нас проводиться за державний кошт? — Те, що сьогодні робиться зі щепленнями дітей, інакше як шкідництвом назвати просто не можу, — поділилася думками лікар-педіатр Надія Степанівна (ім’я змінено). — Всі бачать, що вакцини надходять із перебоями. Їх немає по три-чотири місяці, а то й півроку. На сьогодні закінчилась вакцина від поліомієліту. А це значить, що через порушення графіків щеплень ніякий імунітет у дітей не виробляється. І вже через декілька років ми можемо мати епідемію як дифтерії, так і туберкульозу. Не розумію, чому про це усі мовчать?! Нагадаю нашим читачам, що у середині 90-х років на Волині була епідемія дифтерії. Сталося це внаслідок масових відмов від щеплень у кінці 80-х. В результаті захворіло 200 чоловік, у тому числі 85 дітей. Із них 11 померли.