То чи «має горіти земля під позичальниками»?

Президент України заборонив боржникам банків виїжджати за кордон

Ті, хто набралися кредитів в «Укрпромбанку» та «Надрах», нехай не думають, що втечуть за кордон. Вся інформація про недобросовісних позичальників буде передана на митницю, їх ніхто не випустить з країни. Ця фраза Віктора Ющенка, а особливо форма, в якій вона була висловлена, скажу відверто, викликала у мене неприємні емоції, можливо, навіть обурення. Особливо слова «набралися» та «недобросовісні позичальники». Нагадаємо нашим читачам: минулого тижня Прем'єр-міністр оголосила про ліквідацію «Укрпромбанку» та переведення його активів та пасивів у «Родовід Банк».  Звинувачувати населення в недобросовісності, щонайменше, некоректно. Люди купували в кредит необхідні для дому речі. Весь світ так живе. Комусь потрібний був автомобіль, комусь — квартира, холодильник, хтось на розвиток бізнесу взяв.

А як без фінансових вливань? В основному брали в доларах. По-перше, процентна ставка була менша, ніж у гривні, по-друге, акції. Банки пропонували вигідні умови. Отож, населення й купилось. Та й, зрештою, хіба це людей провина, що долар зірвався і полетів догори, обваливши при цьому гривню? Питання в іншому: де був Національний банк, який зобов'язаний стежити за монетарною політикою в країні? Він мав би виступити свого роду барометром: буря тільки наближається, а він вже сигналізує. І приймати оперативні заходи. У нас же як було? Замість того, щоб швидко втрутитись у ситуацію, НБУ став у позу очікування, я б сказала, безсовісного очікування. Зрозуміло, комусь потрібний був такий стрибок долара. Заробили експортери, які почали втрачати ринки збуту у зв'язку з кризою, банки, наближені до тіла НБУ, а ще тіньовий бізнес.   Пригадайте, скільки розмов точилося навколо банку «Надра». Він тоді отримав найбільше рефінансування — 7,1 мільярда гривень. А куди пішли гроші, ніхто не знав. Принаймні вкладники на собі цього не відчули. Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко тоді зробила гучну заяву про те, що «Надра» використав отримані від рефінансування кошти на закупівлю дешевих доларів у Нацбанку, звинувативши Президента в тому, що він, мовляв, покриває махінації НБУ. Президент у відповідь обізвав її брехухою і став на захист голови НБУ Володимира Стельмаха.  Три рази Верховна Рада вимагала від глави держави звільнення пана Стельмаха. Ющенко не погодився. Виникає питання: то Віктор Андрійович так довіряв своєму колишньому колезі по банківській діяльності чи все-таки покривав його махінації? Бо таки махінації. Про це говорить уже навіть той факт, що сьогодні Генпрокуратура за розкрадання коштів оголосила в державний розшук керівництво банку «Надра». Цікава деталь — лише через рік. Дали можливість банкірам прокрутити фінансові оборудки, вивести гроші з установи, ще й самим втекти. До речі, у нас всі в розшуку після того, як їм дають можливість втекти. Про непорядність керівництва НБУ свідчить і заява заступника голови Нацбанку Олександра Савченка, нині вже колишнього: «Валютні спекуляції. На жаль, вони відбуваються за участю Нацбанку. Коли в нас різниця між офіційним і ринковим курсом становить 5-6%, це означає, що щодня хтось одержує без зусиль 5-6 мільйонів доларів. Можете собі уявити, які кошти нечесно потрапили в кишені обраним банкам». За словами Савченка, «ми єдина країна, що не закликає комерційні банки кредитувати економіку, а навпаки, робить усе, щоб вони звертали свої кредитні можливості». Про те, що НБУ працює нечесно, поділився на прес-конференції з журналістами і міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Він вважає, що валютні аукціони — найзакритіша частина фінансових махінацій. «З того, що нам відомо, основну масу валюти отримують не учасники торгів, а визначені кимось банки. А потім перепродають буквально протягом ночі ці ресурси з накруткою в одну гривню», — розповів пан міністр. Та повернемось до долара. Незважаючи на те, що зарплата видається в Україні в гривні, всі внутрішні розрахункові операції проводяться в гривні, ми однаково оцінюємо все в доларах. Американська валюта настільки ввійшла у нашу свідомість, що вже без неї жити не можемо. Але чи треба було нам так «присідати» на «зеленого»? Якщо це інвестиції у виробництво — напевно, добре, але коли інвестуються лише банки, які абсолютно нічого не виробляють, а лише заробляють кошти від того, що зберігають в себе гроші і видають кредити під проценти, це для звичайного українця — біда. Беремо приклад. Вітчизняні фінустанови, серед яких маса уже з закордонними інвестиціями (вони можуть складати до 90%), беруть за рубежем валюту під 4-6%, українцям пропонують уже під 12% і вище. Тобто банки без будь-яких затрат на голому місці заробляють на різниці відсотків. Вигідно? Звичайно. Якби це було не так, то скажіть, чи було б їх аж 186 з величезною сіткою розгалуження по всій країні? До речі, фінустанови з іноземним капіталом потерпіли щонайменше. Постраждалими в основному виявились ті, де засновником є стовідсотково український бізнес. Кредитування їх настільки захопило, що вони перестали думати про тіло покриття. Кредити почали видавати без розбору і в необмеженій кількості, а інколи просто під відкати. І коли долар рванув угору та виникли проблеми з поверненням кредитів, ось тут усі відчули, що таке американська валюта і задумались, чи вона вже так потрібна Україні. Взагалі, якби держава чесно повелась із населенням, то, можливо, ми сьогодні не мали б знецінення вітчизняної гривні на 65%. На жаль, наші банківські установи при сприянні вищих чиновників зіграли з населенням нечесну гру, простіше сказати, облупили до нитки. Залишили з носом як вкладників, так і позичальників. Одні не могли отримати коштів, інші перестали платити.  То чи треба українців сьогодні звинувачувати у недобросовісності? Адже криза, очікували ми її чи ні, порушила стабільність у виплаті заробітних плат. На багатьох підприємствах пройшли серйозні скорочення працівників. В окремих випадках бізнес взагалі згорнувся або ледве животіє. А всі ці люди могли бути позичальниками. То що виходить — вони не хочуть платити чи не можуть? Напевно, не можуть. І сьогодні кивати пальчиком у їхній бік — неправильно. А якщо врахувати, що нинішній курс долара — це непрофесійна робота НБУ, тим більше. Сьогодні «великі фінансисти» заявляють, що, мовляв, людям треба було думати. Можливо. Але вони ще раз підтвердили, що й самі нікудишні банкіри. Проявили себе як ненажери. Окремі, коли відчули, що тонуть, аби себе порятувати, оперативно почали переоформляти договори з населенням в бік збільшення процентної ставки. Якщо хтось не погоджувався, намагались відібрати заставу, доходило навіть до виселення сімей з дітьми з новопридбаних квартир. До цього підключили таких собі колекторів. До речі, Україна вперше почула, що є такі служби, працівники яких можуть приходити вночі чи вдень і поводитись із громадянами як справжні бандити. І нічого, що в державі навіть не існує такої професії, як колектор (відповідно, діяльність їх неправочинна), це нікого не цікавить. Вони йдуть і вибивають «своє». Звичайно, ми могли піти іншим шляхом. В США, приміром, процентні ставки по кредитах опустили до нуля, лиш би клієнти гасили тіло кредиту. В Україні достатньо було їх знизити, або перевести в гривню за курсом оформлення. Щодо того, випустять чи не випустять за кордон. Можливо, людям, які залишились без роботи або при низькій оплаті праці, й варто поїхати за кордон, щоб заробити гроші і виплатити кредити, які виросли майже у два рази.