Варто запастися ліками, поки вони не зникли з аптек

Українські владці задумали регулювати ціни на лікарські засоби — повернувши їх на рівень річної давнини. Не треба бути великим економістом, щоб зрозуміти, що зробити це, зважаючи на курсові коливання і перевагу на фармацевтичному ринку імпортних препаратів, просто нереально. Як і підвищення мінімальних зарплат (лише на папері, а не фактично), штучне здешевлення ліків — популізм чистої води. Але так чи інакше, а законопроект №3426 «Про мораторій на підвищення цін і тарифів на лікарські засоби і вироби медичного призначення» Верховна Рада ухвалила в першому читанні. Зазначеному документу залишилося пройти друге читання і отримати підпис Президента. А далі може початися… Законопроект про мораторій на підвищення цін у парламент внесли комуністи Петро Симоненко і Володимир Матвєєв. Ну, зрозуміло — все на благо народу. Але, як не дивно, їхню пропозицію підтримали ще 343 депутати. Суть законопроекту така: «На період фінансової кризи до встановлення розміру мінімальної заробітної плати і пенсій на рівні прожиткового мінімуму та до погашення заборгованості з виплат заробітної плати, стипендій… запровадити мораторій на підвищення цін на всі види лікарських препаратів вітчизняного та закордонного виробництва, що використовуються населенням України та лікувальними закладами. Лікарські препарати вітчизняного виробництва реалізуються за цінами, регульованими державою, лікарські препарати закордонного виробництва за цінами, що склалися станом на 1 липня 2008 року». Всі аптечні заклади, щоб не стати злочинцями, змушені будуть повернути ціни на минулорічний рівень. Як це зробити — питання, адже у такому випадку роздрібні ціни мають стати нижчими, ніж закупівельні. А хто покриє різницю, хто працюватиме собі у збиток? Наявний курс долара чи євро для закупівлі імпортних ліків та їх компонентів для виробництва на українських фармпідприємствах робить собівартість будь-яких препаратів вищою, ніж того вимагає законопроект. Одним словом, дефіциту не уникнути. До законопроекту автори-комуністи також підготували пояснювальну записку: «Проект закону ставить за мету поліпшення послуг охорони здоров'я за рахунок припинення цинічного пограбування більшості населення через непомірно високі націнки на лікарські препарати. Закон передбачає обмеження необґрунтованих, а отже, злочинних дій учасників ринку ліків». А ми ж так прагнули до цього ринку! Тільки-от проблема — український виробник на ньому не домінує. Тобто ліки вітчизняного виробництва займають менше 30% у роздрібній мережі, решта — імпорт. Отже, наші аптеки залежні від закордонних постачальників, а, відповідно, і від курсу іноземних валют. За даними Держкомстату, з липня 2008-го до вересня 2009-го курс долара піднявся із 4,8 гривні за долар до 8,5 (тобто на 77%). Курс євро за цей період зріс на 75%, тоді як зростання індексу споживчих цін на лікарські засоби склало 40,8%. Якщо депутати такі розумні, то чому законодавчо не встановлять курс гривні до долара на рівні, що був рік тому? Але повернемося до мораторію. По-перше, його запровадження не входить до повноважень Верховної Ради, цінову політику визначає Кабінет Міністрів. По-друге, введення заборони потребуватиме додаткових витрат із Держбюджету. Це обґрунтовано у висновку Головного науково-експертного управління: «Відповідно до ч. 6 ст. 191 Господарського кодексу України, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію».  До речі, в Україні вже є сумний досвід регулювання фармації. В листопаді минулого року уряд постановою №955 ввів жорсткі обмеження оптових та роздрібних націнок на лікарські засоби. Як наслідок, оптові компанії перестали відпускати імпортні ліки аптечним закладам, або відпускали тільки за передоплатою. Медикаменти масово зникали з продажу, а не надто ходові, що ще залишилися, подорожчали втричі. Згодом Кабмін, зрозумівши свою помилку, прийняв нову постанову щодо регулювання націнок тільки на Національний перелік лікарських засобів — у нього увійшли близько 30 найменувань так званих соціальних ліків. Ситуація на фармринку стала потроху стабілізуватися, медпрепарати почали дешевшати. Тепер вже народні депутати каламутять воду. — Надприбутків у системі виробництва та дистрибуції ліків в Україні немає, — зазначає генеральний директор ПП «Наша аптека» Сергій Сорока. — Середня оптова націнка підприємств оптової ланки не перевищує 10-12%, роздрібної — 25-30%. В Україні наразі функціонує близько 20 тисяч аптечних закладів, причому немає жодної комерційної мережі, яка б налічувала більше 200 аптек. Дистрибуцію виконують до 100 оптових компаній. Про яку монопольну змову може йти мова? А пересічним громадянам, особливо тим, які щодня потребують ліків, раджу запасатись ними вже зараз, не чекаючи «позитивних» змін від мораторію.