Один каже так, другий — сяк, а виходить ГМО-бардак

Останні три-чотири роки тема генетично модифікованих організмів (ГМО), їх застосування у продуктах харчування в Україні постійно на слуху. У нас приймаються закони щодо створення спеціалізованих лабораторій, запровадження маркування продуктів, які містять ГМО, при цьому жодна ГМ культура в Україні офіційно не зареєстрована ні для використання, ні для вирощування. Тож провідні вітчизняні науковці, наслухавшись некомпетентних коментарів, зібрали у Львові «круглий стіл» на тему «Біотехнології ХХІ століття. Міфи та реалії», аби висловити суспільству свою професійну думку.

 — Дають інтерв'ю переважно представники різних екологічних рухів і так звані захисники прав споживачів. Вони кричать, що ГМО шкідливі для здоров'я людини, тому всю продукцію потрібно маркувати на наявність ГМО, оскільки споживач має право знати, що він купує.

— Насамперед потрібно розрізняти ці два поняття — можливі негативні наслідки від використання ГМО (тобто питання біобезпеки, впливу на навколишнє середовище) та право споживача на достовірну інформацію. Вони зовсім не пов'язані між собою, — розповідає заввідділом Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України Борис Сорочинський. — Мало того, якщо якийсь конкретний генно-модифікований організм є джерелом потенційної небезпеки, про маркування і мови бути не може — його треба заборонити до використання.

— Увага громадськості прикута виключно до питань модифікованих рослин. При цьому поза обговоренням залишається тема ГМО, які давно використовуються в харчовій промисловості (у виробництві сирів та пивоварінні), у фармацевтиці (рекомбінантний інтерферон), — додає директор Інституту Ярослав Блюм. — Також не надто афішується використання у продуктах харчування консервантів, стабілізаторів, емульгаторів, штучних барвників тощо, а в сільському господарстві — пестицидів, гербіцидів, інших отрутохімікатів, які — й це доведено — накопичуються і в ґрунті, і в рослинах, і в організмі людини.

Перші дослідження у генній інженерії рослин розпочалися у 70-х роках. Вже у 1996-му ГМ рослини вперше були комерціалізовані (отримали дозвіл на вирощування у відкритих системах, на використання як харчових продуктів або корму для тварин). На ринку нині присутні модифіковані лінії сої, кукурудзи, ріпаку, картоплі, бавовнику, люцерни, папайї та гарбуза. Минулого року ГМ рослини вирощували у 25 країнах на площі у 125 млн. га, найбільше — в США, Аргентині, Бразилії, Китаї, Індії. Європа ставиться до ГМ культур більш стримано, але не можна сказати, що Євросоюз взагалі відмовився від біотехнологій.

— У період з 1998 до 2004 року в ЄС діяв тимчасовий мораторій на вирощування трансгенних рослин, але не було заборони щодо використання продукції з них, — пояснює Борис Сорочинський. — Насправді заборона була спричинена не міфічною небезпечність ГМО, а тим, що ЄС відстав від рівня США, тому проводилися масштабні власні дослідження. Коли було досягнуто бажаних результатів, ГМ сорти почали вирощувати і в Європі. У 2008 році Іспанія, Чехія, Румунія, Португалія, Німеччина, Польща та Словаччина збільшили площі під посіви Bt кукурудзи, стійкої до стеблового метелика, до 100 тисяч гектарів.

— На сьогодні негативних наслідків від використання ГМО, що призначені для комерційного вжитку, не встановлено, — переконує член Українського товариства клітинних біологів та біотехнологів Микола Бойко. — Ґрунтовні дослідження щороку проводять Всесвітня організація охорони здоров’я, Комітет з питань продовольства та сільського господарства ООН, Міжнародний інститут управління водними ресурсами та інші компетентні структури. Перш ніж отримати дозвіл для практичного використання, ГМ рослини випробовують стосовно оцінки можливих ризиків для здоров'я людини, тварин та для навколишнього середовища. Потенційно небезпечні модифікації не допускаються ні на поля, ні на ринки.

Виникає питання: навіщо ж нагнітається ГМО-фобії? — Відповідь очевидна: іде глобальний перерозподіл ринку, — зазначає Борис Сорочинський. — Наприклад, вартість світового ринку засобів захисту рослин становить понад 34 млрд. дол., ринок насіння оцінюється у 30 млрд. дол., а вартість глобального ринку ГМ сільгоспкультур — у 5,35 млрд. дол. Тобто біотехнологічні компанії почали створювати серйозну конкуренцію виробникам пестицидів та насіння. До того ж ринок модифікованих рослин щороку росте, адже привносяться нові ознаки — стійкість до заморозків, посухи чи потопів, хвороб, змінюються якісні характеристики: культури збагачують вітамінами, залізом, білком тощо.

Що ж робити Україні? Так, у нас прийнято з десяток законів, що стосуються біобезпеки, генної інженерії і використання ГМО, та вони не діють через нечіткий розподіл повноважень і відсутність матеріальної бази.

— Питаннями ГМО займаються Кабмін, Міносвіти, Мінохорони навколишнього природного середовища, Міністерство охорони здоров’я і Мінагрополітики, але співпраця між ними не налагоджена, — пояснює Борис Сорочинський. — Крім того, у червні цього року Президент видав Указ «Про стимулювання розвитку підприємницької діяльності в умовах світової фінансової кризи», яким передбачено створення мережі випробувальних лабораторій харчових продуктів, які містять ГМО. Тобто Президент хоче, щоб на цих експертизах хтось заробляв величезні гроші. Мережу лабораторій мали створити до 1 вересня. Не встигли. Новий термін — до Нового року. Лабораторій має бути до 50 (приміром, у Польщі їх всього 4). При цьому перелік продуктів, які мають перевірятися, не затверджений. Але складений — у ньому 56 найменувань, потрапили навіть культури, які ніколи не були модифікованими. В Україні ж реально присутня лише ГМ соя. В США, Канаді, приміром, нема маркування, бо якщо продукт потрапив на ринок, значить, він пройшов усі етапи аналізу і є безпечним. В Європі ж, керуючись принципом перестороги, ввели постреєстраційний контроль, що збільшує собівартість. Але це не означає, що європейці хочуть відмовитися від біотехнологій. Навпаки, в ЄС уже розроблена стратегія дій до 2025 року «Рослини для майбутнього».