Як хасиди піарять українських націоналістів

«Чим далі боротьба за права людини отримувала популярність, тим більше вона втрачала будь-який зміст, поки врешті-решт не стала якоюсь тотальною позою всіх по відношенню до всього, якоюсь енергією, що перетворює усі людські бажання у право. Світ став правом людини, і все стало правом: бажання відпочинку – правом на відпочинок, бажання їздити на забороненій швидкості – правом їздити на забороненій швидкості, бажання кричати вночі на площі – правом кричати на площі». Ця розлога цитата чеського письменника Мілана Кундери згадалася мені в Умані, біля могили рабі Нахмана. Хасидське паломництво до Умані великою мірою підживлює економіку Черкаської області й демонструє усьому світові міжнаціональну злагоду в Україні. І все ж навіть місцевих євреїв, не кажучи вже про українців та росіян, не залишає відчуття якоїсь незрозумілої образи. Відчуття, що гості нас неправильно зрозуміли. Труднощі для місцевих мешканців починаються вже за півкілометра від могили Нахмана. Район оточено з усіх боків патрулями міліції та бійцями «Грифону». Щоб пройти до власних домівок треба входити у «хвірточки» в металевій огорожі. Якщо немає паспорта з «білямогильною» пропискою, то доведеться або йти назад, або вмовляти міліцію пропустити. В той же час хасидів ніхто не зупиняє. Вони йдуть до огородженого району, як до себе додому. Втім. проблема не в цьому. Поведінка хасидів нагадала автору деякі релігійні райони Єрусалиму. Але ж це Умань! Навіщо кричати, наче тебе ріжуть, стоячи на балконі, на дев'ятому поверсі будинку? Навіщо на всю Умань перегукуватись між собою на івриті, чужому для більшої частини міста? Навіщо бігати у якомусь навіженому стані по подвір'ю, де жили й живуть люди? Навіщо весь час голосно співати пісні, які, може, набридли місцевим мешканцям? Так вийшло, що в районі біля могили повно житлових будинків. Там є малі діти, які не знають особливостей життя брацлавських хасидів, і не повинні цілодобово вислуховувати істеричні крики, якими б високодуховними вони не були. Брацлавські так впевнено себе поводять, що складається враження, наче вони провели тут усе життя, а слов'яни лише зайшли у гості. Але йдеться лише про короткотермінову аренду, яка не дає таких прав. Хіба місцеві мешканці не мають права на спокій, відпочинок, власне дозвілля поряд з хасидами? Зазвичай гості мають шанувати звичаї хазяїв. Навіщо створювати безлад, перетворювати місцевих мешканців на туземців, що бояться вийти з власних домівок, спекулювати на псевдо-толерантності? Хіба не можна робити все більш акуратно? Автор цієї статті може запевнити, що це цілком можливо без порушень жодної із заповідей юдаїзму. І в даному разі брацлавські хасиди мало чим відрізняються від арабських підлітків, що трощать машини у передмістях французької столиці. І тут, і там йдеться про наступ східного авторитаризму на західну демократію. Бо демократ, він же – Демократ в усьому розумінні цього слова! Має терпіти що завгодно, шануючи права інших. А хто подумає про його права? Про право не йти на поступки людям, які не розуміють елементарних речей? Протести проти зухвалої поведінки хасидів можуть розглядатися як антисемітизм. Але хто сказав, що представники маргінальної течії, яка далека від класичного юдаїзму, мають представляти усіх євреїв? Хай самі відповідають за власні дивацтва. Адже в жодному з юдейських текстів немає вказівки їхати на Новий рік до Черкаської області. Це паломництво є лише втіленням заповіту рабі Нахмана, харизматичного лідера брацлавської громади, який таким чином мав бажання зберегти пам’ять про жертв Коліївщини. Крім брацлавських хасидів, нікому з юдеїв не полізе в голову в ці дні їхати до Умані та робити там дії, схожі на мусульманський екстаз біля Кааби. Щоб зрозуміти всю складність цієї ситуації, треба згадати, що стосунки брацлавських хасидів із ізраїльською владою та ізраїльською поліцією насправді далекі від нормальних. Інша річ, що в цьому разі ніхто не каже про антисемітизм. Створюючи на вулицях Умані безлад, схожий на те, що відбувається в ортодоксальних кварталах Єрусалиму, хасиди об’єктивно працюють як агітатори політиків на кшталт Тягнибока. Бо те що є природним для Єрусалиму, в Умані виглядає дивно. І не треба наметів чи білл-бордів, достатньо лише привернути увагу до вересневої Умані, і сказати, що цей безлад і є проявом справжньої демократії. А далі спитати, чи хочуть люди подальшої демократизації? Звісно, самим брацлавським хасидам це все до ліхтаря. Вони живуть у власному світі релігійних переконань та містичних вчень, не звертаючи увагу навіть на своїх співплемінників. Так, для них навіть ізраїльська влада – це теж антисеміти, бо не завжди ходять до синагоги. Тож міська влада Умані має усі підстави наступного разу закликати брацлавських до ладу та хоча б до елементарної поваги до місцевих звичаїв, тобто до проявів толерантності в усьому розумінні цього слова. Бо як через рік прийде не 25 тисяч паломників, а 50 тисяч, що буде робити Умань, в якій усього 90 тисяч місцевих мешканців? Справа ж не в антисемітизмі, а в стані ЖКГ, яке у нас не розраховане на перебування у епіцентрі релігійного туризму.