Держава має намір знайти родину для кожної сироти

В Україні вже не перший рік ведуть мову про скорочення кількості дитячих будинків та інших інтернатних закладів. Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко вважає, що інтернати протидіють сімейним формам виховання, а інколи дитбудинки взагалі штучно наповнюють малечею з повноцінних сімей. За його словами, такі заклади слід трансформувати, а натомість розпочати розвиток мережі будинків сімейного типу. Чи не виглядає це так, ніби держава хоче скинути свої зобов’язання на плечі звичайних людей, яка ситуація з інтернатними закладами на Волині та що їх чекає у майбутньому, дізнавалися «Відомості».

Як розповіла начальник служби у справах дітей Волинської облдержадміністрації Алла Онищук, станом на 1 січня 2013 року в області нараховується 1846 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. При цьому 83% із них виховуються в прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу або ж опікунами-піклувальниками. В дитячих будинках та інших інтернатних закладах виховується 292 дитини-сироти. Алла Миколаївна запевнила: щороку кількість осиротілих дітей і справді зменшується, а тих, які є, найчастіше одразу прилаштовують у заклади сімейного виховання. Тому, на її думку, заяви Павленка про те, щоб до 2020 року ліквідувати інтернатні заклади, є реальними.

— Це абсолютно можливо зробити. От у 2012 році в області осиротіло майже 250 дітей, і лише двоє з них направлені в інтернатні заклади. Всім іншим одразу було забезпечене сімейне влаштування. Якщо така тенденція в області збережеться, то те, про що каже Павленко, трапиться раніше 2020 року, — каже Алла Онищук.

Чиновниця зазначила, що є поняття планової місткості закладів, і якщо дітей у них меншає, то установи змушені шукати якусь іншу нішу, де вони потрібні. Найімовірніше, такі заклади будуть перепрофільовувати для роботи з дітьми-інвалідами. Цей напрям, за словами пані Онищук, дуже актуальний на сьогодні.

— Скажімо, у дитбудинку «Сонечко» в Ківерцях виховується лише троє дітей-сиріт. Тому заклад перепрофілювався і працює з малечею, яка має певні вади здоров’я. В Будинку дитини у Луцьку проживає 14 малюків-сиріт. Вони освоїли й інший напрямок роботи — ранню реабілітацію дітей-інвалідів, розраховану на те, щоб батьки не відмовлялися від таких малят.

Так само шукають свою нішу й інші інтернатні заклади для дітей старшого віку. Зі слів чиновниці, коли в попередні роки у них виховувалося 400-500 сиріт, то зараз їх кількість зменшилася приблизно до двохсот осіб. Лише сирітськими є дві школи-інтернати — Головненська та Любленецька. Та й то на базі останньої найближчим часом буде створено аграрний ліцей, де зможуть навчатися не лише сироти, а й усі охочі.

Оскільки владці до 2020 року  мають намір відмовитися від системи виховання дітей в інтернатах, віддавши перевагу дитячим будинкам сімейного типу, ми вирішили поцікавитись, як справи з розвитком таких закладів на Волині. За словами Алли Миколаївни, на сьогодні в області функціонує 20 дитячих будинків сімейного типу, де виховується 131 дитина-сирота. Активно вони почали розвиватись із 2005 року, до того їх було лише п’ять. За 2012-й на Волині з’явився ще один такий заклад, де оселилося семеро сиріт. Крім цього, нині в області налічується 69 прийомних сімей, 13 із яких з’явилися лише за минулий рік і взяли на виховання 35 дітей.

А втім, в одному з інтернатів довелося почути думку, що в такій тенденції до нарощення кількості дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей є державний інтерес. Кажуть, таким чином держава хоче, так би мовити, відхреститися від свого обов’язку забезпечувати сиріт, які досягли 18-річного віку, житлом. Як відомо, це одна з найболючіших проблем у країні.

Ще один підводний камінь такого реформування пов’язаний із дітьми з неблагополучних сімей. Існує загроза, що дітей триматимуть у неблагополучних родинах до останнього, щоби не відправляти в інтернати, незважаючи на те, в яких умовах вони живуть. Очільниця служби у справах дітей каже, що вилучення дитини з сім’ї та позбавлення батьків батьківських прав — це і справді нині надзвичайний захід, але йому передує робота спеціалістів із неблагополучними сім’ями, спрямована на те, щоб допомогти їм вийти з кризи.

— Є затверджена Президентом України Національна стратегія профілактики соціального сирітства до 2030 року. Її основний напрямок —зміна вектора державної політики на те, щоб убезпечити дітей від сирітства. Задля цього минулого року по всій Україні було введено 12 тисяч фахівців із соціальної роботи, у нас в області — 413. Їхнє основне завдання — раннє виявлення сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, — каже Алла Онищук. — На сьогодні в області є 1488 неблагополучних сімей. Їх систематично відвідують спеціалісти, проводиться робота з дітьми та батьками. Позбавлення батьківських прав розглядаємо як надзвичайний захід впливу. Дедалі частіше практикуємо вилучення дитини без позбавлення батьківських прав терміном на один рік. Даємо можливість батькам виправитися. Скажімо, в 2012-му через позбавлення батьків батьківських прав осиротіло 160 дітей, а в попередні роки їх кількість сягала 200.

Звісно, хотілося б вірити, що такі спеціалісти й справді допомагають сім’ї якось стати на ноги. Але важко уявити, як фахівець зі служби дітей, сім’ї та молоді може переконати батьків не пиячити чи не вживати наркотики та належно виховувати свою дитину.