Ми платимо за воду в ковбасі

Ковбаса — один із найпопулярніших продуктів, які кожен із нас час від часу вживає. Дехто не обходиться без неї і дня. Незважаючи на високі ціни, асортимент ковбас розширюється, і люди залюбки купують їх. Однак чи безпечні такі м’ясні вироби для здоров’я, хто та як контролює їх якість, з’ясовували «Відомості».

Ми зайшли у три магазини, розміщені на проспекті Відродження, та купили три види ковбаси різної вартості для незалежного тестування у лабораторії Волинського науково-виробничого центру стандартизації, метрології та сертифікації. А саме: напівкопчену «Московську делікатесну» 1 ґатунку (виробник — ПП Дмитрук, с. Всеволодівка Луцького району), кілограм якої коштує 100 гривень, напівкопчену «Хмельницьку» 1 сорту (ТОВ «Житомирський м’ясокомбінат) за ціною 38 гривень за кілограм і напівкопчену «Дрогобицьку» вищого сорту (ПП Линник Б. М.) по 65 гривень. Перевірили відібрані зразки за фізико-хімічними показниками, зокрема, чи відповідають вони вимогам щодо масової частки вологи. Адже саме через її перевищення торік інспекція у справах захисту прав споживачів найчастіше бракувала перевірені м’ясопродукти. Також з’ясували, чи немає у ковбасах бактерій групи кишкової палички. Крім того, промоніторили «Хмельницьку» Житомирського м’ясокомбінату на вміст ГМО, адже наприкінці минулого року інспекція з питань захисту прав споживачів у Волинській області в одному з луцьких магазинів виявила напівкопчену ковбасу першого сорту «Домашня м’ясна» торгової марки «Хуторянка», в якій містилося 5,5% генетично модифікованої сої. Тоді як допустима норма, за якої на м’ясопродуктах розміщують позначку «Без ГМО», становить не більше 0,9%. У цій же ковбасі було на 16,5% завищено масову частку вологи. Хоча вона непогана на смак і вигляд. І, напевно, її купують.

Як розповіла головний спеціаліст інспекції у справах захисту прав споживачів Ольга Філімончук, ця ковбаса була виготовлена у місті Корець Рівненської області.

— Зважаючи на небезпечність цього продукту, інспекція видала припис про негайне вилучення з торговельної мережі вказаної ковбаси та вжиття виробником заходів для унеможливлення подальшого виробництва такої продукції, — зазначає Ольга Романівна. — Припис доведено до відома правоохоронних і контролюючих органів Рівненської області. За реалізацію нестандартної та небезпечної продукції до господарюючого суб’єкта застосовано штрафну санкцію в сумі 2,2 тисячі гривень.

У нашому ж зразку — ковбасі «Хмельницькій» — ГМО не виявили.

Начальник випробувального центру, в якому ми перевіряли продукцію, Віолетта Шулятицька, поглянувши на етикетку, де написано «Без ГМО», запитала, чи поцікавилися ми у магазині про документи, які б підтверджували або спростовували те, що у продукті нема генетично модифікованих організмів.

— Ні, — відповідаємо.

— А дарма, — зауважує Віолетта Феліксівна. — На вимогу споживача менеджер-продавець має показати протокол, де зазначено, що продукція пройшла перевірку на вміст ГМО. Хоча я сама вже не раз пересвідчувалася, що таких документів вони не мають. Однак якби кожен із нас був прискіпливим до того, за що він платить, то й виробники ставилися б відповідальніше до якості своєї продукції.

Щодо масової частки вологи, то в одному нашому зразку — ковбасі «Дрогобицькій» — її норма перевищена на 11,9%.

— Є 75,9%, коли допустима норма — не більше 64%, — коментує Віолетта Феліксівна. — Два інші зразки відповідають вимогам нормативних документів. Вологість залежить від того, скільки сала покладете: якщо більше, то волога менша, бо воно її не тримає. А оскільки «Дрогобицька», ви бачили, виготовлена з одного м’яса, то й такий рівень вологи.  

Бактерій групи кишкової палички з трьох видів ковбас не виявлено у жодній.

— Чому? Тому що у виробництві застосовуються суміші з таким вмістом «хімії», що бактерій там і бути не може, — пояснює Віолетта Шулятицька. — Хіба цех буде вже дуже брудним, тоді за мікробіологічними показниками можна щось виявити. Проте за кожним ковбасним цехом закріплений ветеринарний лікар, і він має все це моніторити.

Втім, якщо інспекція у справах захисту прав споживачів забракувала третину перевірених торік м’ясопродуктів, а начальник випробувального центру ДП «Стандартметрологія» наголошує на тенденції до збільшення кількості неякісної продукції, навіть є невідповідність вимогам нормативних документів у куплених нами трьох видах ковбас, то завідувач відділу ветеринарно-санітарної експертизи у Волинській регіональній державній лабораторії ветеринарної медицини Інна Вакульчук запевняє, що у нас виробники добросовісні.

— Якщо протягом року виявляються якісь відхилення від стандартів, приміром, недотримання вмісту солі, вологи, то це як винятки, можливо, були порушені технологічні умови приготування, — каже Інна Миколаївна. — Не можна сказати, що один виробник недобросовісний і у нього постійно виявляють порушення. Ні, такого нема. У принципі, сьогодні за якість продукції відповідає передусім виробник. І для забезпечення якості і безпечності проводить сам за попередньо укладеними угодами контроль у тій чи іншій лабораторії. Наприклад, мікробіологічні показники, за найновішою періодичністю, вимагається контролювати один раз у десять днів. Для того, щоб дотримуватися періодичності, кожен виробничий об’єкт формує графіки постачання зразків до державних лабораторій.

Віолетта Шулятицька, навпаки, наводить сумну статистику. Якщо позаминулого року їхній випробувальний центр забракував загалом 126 зразків продукції, то минулого — майже 180.

— Згідно з європейськими правилами, виробник повинен гарантувати нам із вами якість продукції, — зауважує Віолетта Феліксівна. — А яким чином, він уже сам встановлює механізм. Це розраховано на свідомого виробника. Наших же суб’єктів підприємницької діяльності цікавить тільки те, як нажитися на нас, споживачах. Хоч усі ці виробники також є споживачами. Той же виробник ковбаси так само йде та купує кефір, молоко, рибу і так далі. І тому не можна так ставитись один до одного. Та, на жаль, наш менталітет це дозволяє. І коли кожен зі свого боку бачить передусім наживу, а не якість продукції, то так і виходить.