Гроші на культуру виділяються, тільки вона не розвивається

Не лише за кордоном українські фольклорні колективи — екзотика. Ми самі отримуємо можливість оцінити здобутки нашої культури і збереження традицій тільки на великі свята — Різдво, Пасху, День Конституції і День Незалежності. Невже нашим митцям нічого показати? Неправда, на міжнародні фестивалі вони возять двогодинні програми, яким глядачі аплодують стоячи. У чому ж справа? Гадаю, винні у всьому функціонери від культури та місцеві «бюджети розвитку», які розвиватися якраз і не дають.

Замість управління — департамент, замість роботи — імітація

Яскравий приклад культурно-владного протистояння можна спостерігати в Луцьку. З давніх-давен за культуру в місті відповідало профільне управління, але на початку 2009 року міська влада вирішила, що цього замало і створила Департамент культури та збереження історичної спадщини. Очолив його історик Сергій Годлевський. Новостворений департамент увібрав у себе управління, а також розгалузився на два відділи — збереження культурної спадщини (чому не історичної?!) і туризму. І це попри те, що в тому ж січні міськрада постановила: «Заборонити в 2009 році приймати рішення, що призводять до збільшення чисельності працівників бюджетних закладів, крім виняткових випадків, при поданні головними розпорядниками коштів обґрунтування збільшення основних виробничих показників». А яка продуктивність, коли співробітників відділів елементарною оргтехнікою не забезпечили? Поселили у будинку побуту на Лесі Українки, навіть телефони не підключили. Так люди протягом дев'яти місяців створюють імітацію роботи, бо вести облік пам'яток, скласти комп'ютерну базу даних тощо у них нема технічної можливості. Для директора департаменту з секретаркою виділили кілька кімнат в управлінні культури (в народному домі «Просвіта»), меблі, офісну техніку. Нехай працюють. Але поки новий керівник на програму реформування галузі не спромігся. Хіба під реформою мається на увазі виведення «жирних» об'єктів із мережі культури? (До речі, поспілкуватися з паном Годлевським нам не вдалося, виявилося, саме в цей період він дуже зайнятий.).

Бюджет споживання

Але спробуємо розібратися по порядку. Перелік установ культури наведено на інтернет-сторінці департаменту: це централізована бібліотечна система міста (12 установ), 3 будинки культури, 2 клуби, 3 музичні та художня школи, кінотеатр «Промінь», КП «Центральний парк культури і відпочинку ім. Лесі Українки» і КП «Центр дозвілля і відпочинку ім. 900-річчя Луцька», підрозділами якого є парк і зоопарк. На їх утримання в бюджеті-2009 передбачено 14 млн. 212 тис. грн. З цієї суми 8,77 млн. — витрати на оплату праці, 1,13 млн. — на комунальні послуги та енергоносії і лише 83,5 тисячі — видатки розвитку (з вирахуванням цих статей ще понад 4 мільйони десь «загубилися» у графі «споживання» видатків загального та спеціального фондів). До речі, кошти, передбачені на культуру, майже вдвічі менші, ніж на органи місцевого самоврядування. Так, на державне управління, тобто чиновницький штат мерії (а це близько 500 чоловік) у бюджеті міста закладено більше 25 млн. гривень. На що йдуть гроші з міської казни, крім зарплати і оплати комунальних послуг, невідомо, адже проблеми галузі майже не вирішуються. Деякі факти нам навели з достовірних джерел. Приміром, єдина в місті художня школа, учні якої через прямі зв'язки після закінчення вступають у мистецькі виші Львова і Києва, давно потребує ремонту даху. У будинку культури мікрорайону Вересневе бібліотека в жахливому стані, стіни там просто валяться. Музична школа №1 не опалюється. Всі музичні школи вимушені додатково набирати класи на самоокупності, бо бажаючих навчатися вдосталь, а можливості держфінансування обмежені. І це при тому, що не так давно, у 2002 році, Асоціація міст проводила у Луцьку всеукраїнський семінар шкіл естетичного виховання, з нашого міста брали приклад. Як можуть виживають бібліотеки — виписують періодичні видання за рахунок надання платних послуг. Одним словом, вся культура тримається лише на ентузіазмі старих досвідчених кадрів. Музей книги у Замку Любарта не функціонує, бо немає затвердженого штату, хоча там гарна колекція, багато експонатів передав Варфоломій. Через брак коштів цього року не проводився фестиваль аматорського та професійного кіно «Моє місто — моє життя», який за попередні три роки став своєрідною родзинкою міста. На арт-проект «Ніч у Луцькому замку» цьогоріч було витрачено півмільйона гривень, а за квитки виручили приблизно 180 тисяч. Управління культури ще й залишилося в боргах. А якщо поміркувати, то незабаром міська влада вирішить, що проект збитковий, продасть його ідею якомусь бізнесменові, і той встановить ціну білета 200-300 гривень. Але народ усе одно йтиме, бо розваг у місті обмаль, та й зірки у нашу провінцію потрапляють рідко.

Кінотеатр і парки під знаком питання

Останній кінотеатр (раніше їх у Луцьку було 7) завис у повітрі — його давно віддано в оренду, за яку ніхто не сплачує, через що справа дійшла до суду («Відомості» не раз досліджували тему «Променя» у попередніх випусках, але офіційної реакції поки не дочекалися). Тим часом лучани їдуть переглядати новинки кінопрокату у Рівне, Львів, де є сучасні кінопалаци. Не відома доля Центрального парку культури і відпочинку та Центру дозвілля імені 900-річчя. Їх фінансування відбувається через Департамент культури, з мережі закладів культури вони не виведені, але вже є розпорядження про їх передачу КП «Зелене господарство». Природні окраси міста фактично перетворили на генделики — на кожному кроці пиво і підпільна горілка. Біля зоопарку і в самому звіринці стоять торгові точки. Такими темпами у нас незабаром поняття культури асоціюватимуть лише з культурою споживання алкоголю. У парку 900-річчя Луцька картина — як після Чорнобиля: атракціони поруйновані, територія засмічена, трава не кошена… Це при тому, що каруселі тут значно молодші, ніж у Центральному парку. Складається враження, що затишний куточок, у якому відпочивав цілий мікрорайон, перетворився на руїну. Можливо, не зовсім безпідставні чутки, що парк хочуть продати «потрібній» людині.

Розкопки могил чи «закопки» грошей?

Окрема тема — розкопки поховань розстріляних у 1941 році в'язнів Луцької тюрми. Для проведення ексгумаційних робіт Департаменту культури та збереження історичної спадщини було додатково виділено 50 тис. грн. На що саме? Розкопки у Старому місті проводять фахівці комунального підприємства Львівської облради «Доля», спеціального створеного для пошуку, дослідження, перепоховання осіб, які загинули внаслідок депортацій, політичних репресій під час Першої і Другої світових воєн. Тобто фінансують роботи Львівська облрада і різні фонди. Крім того, зацікавилися розкопками поляки, бо на території Луцької тюрми нібито поховано багато їхніх співвітчизників. Є інформація, що навіть існують домовленості про те, що на місці могил постане польський пантеон. Питання — а воно нам треба? Але розкопки, як і ремонт доріг, — чудовий спосіб «відмивання» грошей.   От і виходить, що культура, як і раніше, фінансується за залишковим принципом. Проблемні питання галузі, коли формується проект бюджету міста, не беруться до уваги. Всі видатки передбачені на споживання, а збереження або розвиток — у нас не пріоритет.