Ющенко хоче продати Нацбанк?

У Великобританії немає Конституції, і, напевно, вона там не з'явиться, навіть якщо хтось спробує провести щось типу «конституційного» референдуму. Це тільки президент України намагається довести усьому світу, що поганому танцюристові не тільки сцена заважає.

Чому б після того свавілля, що витворяють останні півтора року в Національному банку України пенсіонери й спекулянти «хоружевського розливу», не перейменувати настільки прибуткове для вузького кола осіб установа й не назвати його, наприклад, «Банк Ю-С-Ш»? До речі, якщо дійсні інвестори Банку Англії так ніколи й не були відомі, те саме добре відомі інвестори приватної крамнички, у яку потихеньку за останні 16 років перетворився Національний банк: дивитеся, перший раз якщо Ющенко й Стельмах обрушили національну валюту в березні 1993 року!

Якщо для рядових клієнтів українські банки знаходять гроші тільки в тому випадку, якщо ці клієнти переконливо доведуть банку той факт, що гроші їм не потрібні, то для «своїх» махінацій наші банки гроші знаходять завжди! Так, метод збагачення банкірської мафії з тієї її славної операції в березні 1993 року по «зміцненню» долара в Україні на 30 відсотків зовсім не змінився: за тиждень до чергового падіння курсу національної валюти через довірені банки скуповується як можна більша кількість наявних доларів, наприклад, тиждень назад було скуплено через 10 банків 100 мільйонів доларів за 700 мільйонів гривень (валюту по такому «блатному» курсі Нацбанк роздає довіреним банкам нібито в інтересах вкладників). Сьогодні ці знахабнілі спекулянти віддають свої заздалегідь накопичені наявні долари в обмінки й продають громадянам, що озвіріли від паніки, за курсом, наприклад, один долар за дев'ять гривень й «кладуть у кишеню» аж 900 мільйонів доларів. Таким чином, чистий «вихлоп» для цієї групи банкірів, яких розмовною мовою правильно називають «зграєю», усього за тиждень «роботи» становить не менше 200 мільйонів гривень. Непогано? Ну, може, і непогано для того клану, що мертвою хваткою вчепилася в Національний банк, як у джерело своїх особистих доходів.

Ця жадібна зграя банкірів заробляє на «гойдалці» з нашою національною валютою вже півтора року, зовсім не випадково спровокувавши перед цим масове скидання доларів. Як саме можна було змусити обережних міщан розлучитися зі своєю доларовою кубушкою? Так дуже легко! Обивателів взяли й сильно налякали штучним низьким курсом «один долар за чотири гривні».

Ви запитаєте, чи можна було спіймати всю цю банкірську зграю на гарячому? Відповім: дуже їх легко можна спіймати. Адже купівля, за нашим прикладом, наведеному вище, доларів за 700 мільйонів доларів не може проходити непомітно для Нацбанку. Банкірську гідру може виявити будь-який український Шерлок Холмс (наприклад, Григорій Омельченко), якщо візьме за останні півтора року валютних спекуляцій повний перелік тих банків, які щораз одержували від своїх знайомих чиновників Нацбанку сотні мільйонів гривень на своєчасну й таємну скупку доларів перед їхнім подорожчанням (такі величезні суми гривень, як і шило в мішку, не приховаєш).

Але от що цікаво: Національний банк України, крім валютних спекуляцій, прославився в 2009 році ще й своїм рефінансуванням безнадійних банків-банкрутів (як приватний Банк Англії «прославився» у сімнадцятому столітті величезним кредитом, виданим одному «кишеньковому» підприємцеві, що пропонував всього-на-всього осушити Червоне море, щоб підняти з його дна золото, загублене там затонулою єгипетською армією, що переслідувала ізраїльтян, що бігли під предводительством Мойсея). Зверніть увагу: валютна спеціалізація «Петьки» й «Чапаєва» з вулиці Банкової відома з 1993 року (і тільки в серпні 2009 року ця спеціалізація виснажила золотовалютні запаси країни на 700 мільйонів умовних одиниць, що, імовірно, повинне було компенсувати Родині втрати від чумаченковських афер з нерухомістю на Подолі й з фатаморганними лікарнями майбутнього). А от так називане багатомільярдне рефінансування банків-банкрутів, що збагачує вузьке коло банкірів, увійшло в моду на Банковій лише в останні роки. Із цього треба: у приватному центральному банку, що до цього умовно можна було назвати «Ю-С» з'явився новий акціонер. Ми ризикнемо припустити, що прізвище цього нового акціонера починається на літеру «Ш».

Чому, запитаєте ви, саме зама Стельмаха з валютних операцій Анатолія Шаповалова можна запідозрити в авторстві тієї афери з рефінансуванням банків-банкрутів, що принесла в кишені всіх співучасників значні «ярди»? Так тому що через тотальну безкарність всієї тієї верхівки Нацбанку, що кришує у нас особисто головний «хоружевец» (котрий вічно вимагає від всіх інших покаяння, а сам не розкаюється ні в чому)

 У цю масштабну аферу за останній рік було утягнено стільки людей, що до громадськості й журналістів стали доходити чутки про якісь «прайс-лісти» чиновників Нацбанку на зразок Шаповалова (у принципі навіть тупий міг би догадатися, що нечиста гра на курсі гривні, що всі ми оплачуємо із власних кишень, тримається на корупції в Нацбанку).