У разі війни у бомбосховищах врятуються лише представники влади і менше 15% усіх українців

11 вересня 2009, 16:47

Джерело: tsn.ua

Українські захисні споруди не зможуть врятувати населення у разі війни чи стихійного лиха. До літа 2008 року мало хто думав, що Грузії знадобляться бомбосховища, а в Україні понад 45% бомбосховищ не придатні для укриття. Бомбосховища покликані врятовувати не тільки від війни, а й від вибухів на небезпечних підприємствах та стихійних лих. В Україні сховища почали будувати під час Великої Вітчизняної війни. Є кілька категорій захисних споруд. Перша - коли стіни укриття витримують удар до 5 кг на квадратний сантиметр. Це - сховища Секретаріату президента, Верховної Ради та Кабінету міністрів. Ці об'єкти містяться на глибині семи поверхів. Врятують навіть від прямого влучання атомної бомби. Доступ до них мають лічені особи - об'єкти засекречені. Друга категорія - це сховища, які здатні витримати удар силою до 3 кг на квадратний сантиметр. Вони розташовані на всіх вибухонебезпечних об'єктах: комбінатах, заводах і фабриках, а також під місцевими органами влади. Прямого потрапляння надпотужної зброї не витримають. Але від артобстрілів та від хімічних атак захистять. Сховища третьої та четвертої категорії - відповідно тримають удар 2 і 1 кг на сантиметр квадратний. Це підвали будинків, паркінги та схожі підземні приміщення – саме на випадок, якщо лихо застало людей не на роботі, а вдома. В них можна сховатися хіба що від радіаційного дощу та кулеметних черг. Директор департаменту цивільного захисту МНС України Василь Квашук зазначає: ці сховища не захистять від проникаючої радіації, від хімічної зброї чи великих пожеж, бо там немає системи вентиляції та герметичності. Одночасно спуститися у сховища другої категорії теоретично може близько 15% населення країни. Але насправді врятованих буде вдвічі менше. "Понад 45% не придатні для укриття населення і працівників", - наголошує Квашук. Сховища обов'язкові на підприємствах на кшталт пивзаводів, де може статися витік, наприклад, аміаку, або вибух. ВАТ "Київмлин" - не виняток. Борошно легкозаймисте і спалахує не гірше за порох. А поруч іще один завод, там аміак. Якщо він потрапить у повітря, працівники заводу встигнуть урятуватися у бомбосховищі. А от мешканцям довколишніх будинків доведеться від шкідливої хмари втікати. У сховищі 25 лежаків, і 45 сидячих місць. Іншим доведеться стояти: загалом туди вміщаються 150 людей. Протриматися можна три доби: у приміщенні є контейнер для зберігання питної води і харчів. Наразі там кілька тисяч літрів води та декілька ящиків із консервами. Продукти, що швидко псуються, за схемою евакуації, треба буде прихопити з кухні, якщо буде час. Також у сховищі є шість двигунів, що нагнітають повітря, і кілька фільтрів, які його очищують. Два телефони. Якщо лихо не мине за три доби – рятувальники мають евакуювати людей з-під землі у безпечніше місце. По радіо передаватимуть, як діяти далі. А от у бомбосховище під психіатричною лікарнею у столиці можна спускатися лише режисерам фільмів жахів. Споруду ще за СРСР приймали з порушеннями. Хотіли відремонтувати тепер, але - криза. Грошей надають стільки, що ледь на хворих вистачає. У МНС прогнозують, що через 10 років в Україні зовсім не залишиться придатних для використання захисних споруд. Але це вважають украй небезпечним. Тому пропонують надавати пільги підприємствам, що утримують сховища, та запровадити програму їхнього відновлення - на рівні держави. А будуючи нові мікрорайони - передбачати такі споруди. Втім і бомбосховища, які сьогодні є в Україні, не є гарантією виживання. Не так давно, у квітні цього року, в Севастополі три людини загинули і 5 опинилися в реанімації в результаті отруєння парами невідомої хімічної речовини в одному зі старих бомбосховищ часів Другої світової війни на Малаховому кургані.